Ми не пробачимо
Жах та біль Любомирівки
Ніколи в житті я не відчувала стільки болю та жаху, як днями в селі Любомирівка Шевченківської громади Миколаївської області. Було не соромно плакати. Бо плакали всі, хто прийшов на відкриття Алеї Слави. І малі діти, і дівчата-дружини полеглих бійців, матері, сивочолі отці героїв, побратими. В страшенних лютих боях загинули майже півтисячі наших захисників декількох бригад. Сьогодні 115 навічно закарбовані у світлинах на Алеї. Серед загиблих в один день – батько та син. За два маленьких мирних села Любомирівка та Тернові Поди, що неподалік кордону з Херсонщиною, наші бійці героїчно воювали більше двох місяців. Відстояли. Ворог пішов геть. Але – якою ціною?!
На межі
З березня 2022 року села Любомирівка та Тернові Поди колишнього Березнегуватського району знаходилися фактично у стані окупації. Ворог не знаходився безпосередньо в цих населених пунктах, але обстрілював постійно, грабував магазини, нищив інфраструктуру. Ті, хто залишився, жили без води та світла.
Загарбники навіть знищили пам’ятник героям, загиблим у Другій світовій війні, що знаходиться на в’їзді до села.У селі не лишилося жодного вцілілого об’єкта інфраструктури та житлового будинку, які би не зачепило російськими обстрілами. Місцева школа, де до початку повномасштабної війни навчалися близько 200 дітей, знищена вщент. Постраждала кожна родина. Якщо до вторгнення в Любомирівці проживало 500 людей, сьогодні вдвічі менше. Люди тікали від війни, коли була можливість евакуюватися. Тепер повертаються до мирного життя. Зараз в Любомирівці 82 «живих» дворів, чотири родини проживають в Тернових Подах. Про це розповіла місцева жителька, яка стала ініціаторкою створення Алеї Слави Ганна Гоголь.
Починаючи з березня 2022-го року села декілька разів переходили під ворожий прапор, але залишалися українськими. Наступ наших військ задля визволення двох сіл розпочався 31 серпня. Тут велися кровопролитні бої. Найзапеклішими були баталії 5 вересня під Терновими подами, в середині та наприкінці вересня. Саме в ці дні загинуло найбільше наших захисників. Це бійці 59-ої, 63-ої, 24-ої ОМБР, 126-ої бригади, 123-ої бригади тероборони. Всього загинуло майже 500 захисників, більшість з них ідентифіковано, дехто вважається зниклим без вісті. Пошукові роботи тривають і зараз.
За що?
Коли мешканці Любомирівки та Тернові Поди почали повертатися до рідних домівок саме Ганна Гоголь разом з небайдужими односельцями почала втілювати ідею вшанування пам’яті загиблих бійців. За допомогою соцмереж, свідчень очевидців та інформацій родин полеглих бійців, Ганна Гоголь збирала інформацію про військовослужбовців, які загинули поблизу Любомирівки та Тернових Подів.
«Я починала свій збір інформації з маленького повідомлення у фейсбуці про те, що розшукую хлопців, які загинули, визволяючи наші рідні села. Після деокупації сіл, ми зрозуміли, що хлопців загинуло дуже багато. Тоді вирішили, що треба увіковічити цю пам’ять», – розповіла Ганна Гоголь.
Вшанувати пам’ять загиблих бійців приїхали представники 123-ї бригади тероборони. «Такі заходи дуже важливі для нас. Ми у всіх беремо участь, ми надаємо інформацію про наших загиблих бійців і допомагаємо сім’ям в проведенні подібних заходів. Це дуже важливо для вшанування пам’яті полеглих. І для патріотичного виховання молоді та розуміння того, що Батьківщину треба захищати», – розповів начальник відділення цивільно-військового співробітництва 123 ОБрТрО Сергій Синенко.
На урочистому заході з нагоди відкриття Алеї Слави виступила офіцер відділення комунікацій штабу 123 бригади тероборони Ірина Воронцова. «Сьогоднішня подія показала, наскільки єдині військові та цивільні. Я хочу поклонитися до землі Ганні Гоголь, яка збирала інформацію про кожного загиблого бійця, контактувала з рідними. Такі, як Ганна – майбутнє нашої країни, наш ідентифікаційний національний код. Я схиляю голову перед кожною родиною військових, бо бути дружиною, мамою, батьком або сестрою військовою – це окрема місія. Наша країна вистоїть. Наші побратими підуть та знищать ворога. Ми точно будемо жити в щасливій та сильній країні. Зараз формується нація. Нація справжніх українців. Слава героям. Смерть ворогам!»
Представники різних релігійних конфесій також звернулися до присутніх словами віри у мир та Воскресіння Христове. «Немає більшої любові, більшої честі та відданості, ніж боротьба за рідну землю. Вічна пам’ять тим, хто віддав своє життя і дай Боже наснаги та здоров’я всім, хто продовжує справедливу битву», – зазначив на заході капелан 123 ОБрТрО Василь.
Виступила перед присутніми юна Мирослава, донька загиблого під Терновими Подами Юрія Шарапова. «Мій батько до початку повномасштабного вторгнення працював звичайним інженером. Я навіть не здогадувалася, що він стане справжнім героєм, який став до лав ЗСУ в перші дні війни та віддав своє життя за нашу свободу. Другого вересня 2022-го року батько з побратимами поїхали до Любомирівки на ротацію, а сьомого він вже загинув. Похорони батька сталися в день народження його дружини, моєї мами Світлани».
Слово на заході мала мати одного із загиблих бійців. Ледве приховуючи сльози, вона звернулася до присутніх із закликом – пам’ятати загиблих і дбати про живих. «Ми бачимо, що в села повертається мирне життя, відбудовуються зруйновані будинки, розміновуються і засіваються поля. І ці всі факти дають відповідь на запитання «За що загинули наші захисники?» За нас, за мир та спокій на нашій землі, за можливість жити та працювати. Вдячна всім військовим, які відважно продовжують боронити нашу землю».
Під час урочистого заходу лунали українські пісні та композиції у виконанні американської виконавиці, що викликало сплеск емоцій у присутніх.
Люди поклали квіти до світлин загиблих, запалили лампадки, вшанували пам’ять бійців хвилиною мовчання, просто обіймали один одного.
…Не пробачимо! Ці слова промовив кожен, хто був на цьому трагічному та водночас надихаючому, об’єднуючому дійстві.
Олена Івашко.
Фото автора.
