123 бригада тероборони
Перші дні повномасштабної війни Олександр з позивним «Золотий» відчув на собі. Окупанти наступали на Баштанку – невелике містечко, яке, як згодом стало зрозуміло, мало ключове значення для ворога. Саме звідси росіяни планували обстрілювати Миколаїв та інші населені пункти.
«Я так і сказав своїм хлопцям, з якими працював на тракторній бригаді, що якщо орки підуть на Баштанку, я піду воювати», – згадує «Золотий». «Вони теж збирались… я-то пішов, а ось хлопці повтікали». Народна оборона Наступ росіян був відбитий завдяки спільним зусиллям місцевих жителів. «Золотий» згадує, як їм допоміг український літак, що в центрі міста розбив колону, а потім підбив ще одну, що йшла на Новий Буг.
Тоді Баштанку згадували всюди: таке маленьке містечко, а дало відсіч ворожій навалі. Його жителі, суворі чоловіки, виходили на ворога з мисливськими рушницями, відбирали у них важке озброєння і били окупантів їхньою ж зброєю. «Ми тоді згуртувалися всі, до військкоматів черги стояли, але брали не всіх, багатьом відмовляли. Мені пощастило: я отримав автомат і записався до п’ятого батальйону 123-ї бригади ТрО», – розповідає «Золотий».
Географія бойового шляху «Золотого» охоплює Миколаївську, Херсонську та Донецьку області. Він пригадує, як на одному з островів Херсонщини його група взяла в полон двох російських солдатів. Тоді їм довелося перебувати всім разом в одному укритті. «Ніхто з ворогів не розумів моєї мови, що зайвий раз є доказом того, що мова – це наша друга зброя», – каже «Золотий». Він не виїжджав із родиною з дому, навіть під час найжорстокіших боїв. Його дружина сказала, що не пробачить собі, якщо з ним щось трапиться, а її поруч не буде. Зараз «Золотий» виконує бойові завдання у складі розвідувального взводу бригади. «Звісно, дуже хочу закінчення війни, але не на умовах ворога, тому будемо стояти за свою землю, за своїх рідних», – підсумовує “Золотий”.
Ірина Воронцова.