123 бригада тероборони
Я бачила обличчя «другої армії світу»
Покинутий своїми, без їжі та води, він пив брудну воду з річки…
Ми продовжуємо розповідати про наших Героїв, які обрали службу за контрактом «18–24». Цього разу — історія молодої, тендітної та творчої дівчини, яка поставила мирне життя на паузу й стала на захист Батьківщини. Це Катерина з позивним «Лисиця» — оператор БпЛА 123-ї окремої бригади територіальної оборони. «Вечірній Миколаїв» вже писав про цю насправді героїчну дівчину. Розмова триває.
— Катю, до 24-го лютого ти жила богемним життям у Києві, вивчала мистецтво. Як ти опинилася в мінометній батареї з пультом у руках?
Я просто зрозуміла: війна надовго, і я не можу просто дивитися на картини, поки ворог нищить мою країну. Вирішила: краще я буду ефективною в строю, ніж просто співчуватиму в тилу, займаючись волонтерством. Хоча шлях був непростим – мені відмовили у двох ТЦК, навіть кухарем не хотіли брати! Однак, я тут…
— Тобі лише 23, і ти обрала контракт «18-24». Це був твій спосіб взяти долю у власні руки, а не чекати на «повістку колись»? Які двері ця програма відкрила саме для тебе, і якби ти могла переписати правила – що б додала від себе, а що викинула б як зайвий «бюрократичний спам»?
Коли я прийшла до війська, про контракт «18-24» і мови не було. В мене була особиста мотивація. У війську я з листопада 2023-го року. Якщо чесно, я не отримала ще ніяких бенефітів, можливо, це буде у майбутньому, але до цього ще треба дожити, як на мене. Бюрократичний спам я б хотіла викинути не лише б з цієї програми, а й з армії в цілому. Однак, говорити про це можна вічно, нам не вистачить часу.
— Мистецтвознавець на полігоні – це звучить як початок кіно. Як твоє внутрішнє «Я» пережило цей перехід від академічних виставок до армійського вишколу? Який страх виявився найпідступнішим і в який момент ти зрозуміла: «Все, я більше не цивільна, я – воїн»?
Про вихід з зони комфорту ставлюся з гумором. Колись мій тато-військовий жартував: «Ти знаєш, що ти більше не людина?», я відповіла – Знаю, бо я – солдат. Насправді мене пригнічує більш за все – це відсутність гігієни на позиціях, але це терпимо, холод, але це також можна вирішити. В принципі – можна працювати.
— Минулого року ти приймала участь в унікальній операції: ви разом з іншими пілотами 6 годин виводили дроном окупанта в полон. Що ти бачила в той момент через камеру?
Я бачила обличчя «другої армії світу». Покинутий своїми, без їжі та води, він пив брудну воду з річки… Йому було лише 22 – як і мені. Це вражає: командири просто кинули його гнити живцем на островах. Мій дрон став для нього єдиним шансом на життя. Багато чого було й до, й після: нас палили і ми горіли. Находили ворога ми, ворог знаходив нас. Однак, я вважаю, безуспішно, бо все ж таки, я тут і розмовляю з Вами. Навіть є чим жестикулювати для експресії. Було дуже багато успішних кейсів, як на мене. Багато шкоди нанесли противнику.
— Куди плануєш рости далі? Бачиш себе офіцером, який керує великими підрозділами?
Мої майбутні амбіції абсолютно не пов’язані з армією. Я індиферентна до такої структури як армія в цілому й зараз тут виключно тому, що йде війна. Посада офіцера абсолютно не для мене. Я вважаю, що в мене недостатньо потрібних особистих чеснот та якостей для цього. Я пришла сюди як солдат і хочу піти звідси солдатом.
— Зараз ви на дуже гарячому напрямку, де кожен виліт – це гра зі смертю. Острови були кінематографічними, а що зараз? Чи встигла вже з’явитися історія, яка за напругою перевершує ту 6-годинну епопею з полоненим? Можеш нам дати трохи “екшену” з передової?
Про гарячий напрямок сказано сильно, адже цей напрямок – курорт у порівнянні з Новою Каховкою, де ми стояли минулої зими. Але тут багато тиняється окупантів, але недовго. З останніх цікавих випадків – це пошук двох ворогів. Шукали їх досить довго, двічі губили, однак вийшло знайти й, буквально, 2-3 хвилини, й їх уразили одним fpv-дроном наші суміжники з ГУР. Два зайчика одним пострілом. Ювелірна робота, я Вам скажу.
— Твій меседж «Не гнийте живцем – здавайтеся!» став твоїм фірмовим закликом. Що б ти сказала тим, хто ще вагається, чи йти до війська?
Я досить втомилася, тому зараз сказала б – сидіть вдома, але молодим рекрутам скажу – рано чи пізно черга дійде до всіх. Не чекайте, поки ворог постукає в двері. Однак обирайте підрозділ з особливою пильністю та розумом, адже перевестись – це особливий квест, тому будьте обачні.
У 123-й окремій бригаді територіальної оборони Катерина знайшла своїх людей і своє місце. Тут цінують твій розум і вмотивованість. Якщо ти хочеш бути частиною сили, яка захищає – приєднуйся!
Що ти отримаєш? Краще – знаходьте самі. За посиланням https://18-24.army.gov.ua/infantry/
Ми, від редакції, лише підтверджуємо, що проєкт 18-24 за офіційною інформацією діє. Це добровільна служба за контрактом для громадян віком з 18 до 24 років, яка дозволяє за 2 роки отримати конкурентні виплати, престижний досвід та соціальні гарантії, яких немає у цивільному житті. Відповіді на запитання щодо процедури підписання контракту та умов проходження служби ви можете отримати під час індивідуальної консультації за номером +38 (067) 527 55 76
Ірина Воронцова. Фото надане автором.
