123 бригада тероборони
Десять років на фронті, від добровольця до командира відділення артилерійської батареї
Командир відділення артилерійської батареї 123 бригади ТрО з позивним “Вовк” – це людина, чий бойовий шлях розтягнувся на ціле десятиліття. Воює з 2015 року
У 2014 році “Вовк” долучився до оборони країни як доброволець “Правого сектора”.
Загартований війною
У 2014 році, коли Україна тільки починала усвідомлювати масштаби ворожої агресії, “Вовк” одним з перших долучився до оборони країни як доброволець “Правого сектора”. Його бойове хрещення відбулося у лавах 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади. Саме особовий склад 81-ї ОАеМБр, сформованої восеені 2014 року, прийняв на себе удар під час героїчної оборони Донецького аеропорту та прилеглих територій наприкінці 2014 – на початку 2015 року. “Вовк” служив в аеромобільному десанті за контрактом до 2018 року, здобуваючи безцінний досвід.
Повернення у стрій
Після завершення контракту, з початком повномасштабного вторгнення, “Вовк” знову без вагань став на захист Батьківщини. Його шлях під час великої війни розпочався з Березнегуватого, а далі були найгарячіші точки, що стали символами нашого спротиву: Київ, Ірпінь, Буча, Гостомель.
Визволяв Херсонщину, Харківщину, воював під Бахмутом, на Донеччині (Торецький напрямок). Увесь цей час “Вовк” незмінно перебував у розвідці, виконуючи найризикованіші завдання спочатку в 241 бригаді 206-му окремому батальйоні територіальної оборони, де виконував бойові завдання на посаді командира окремого взводу розвідки, потім воював у 28-й окремій механізованій бригада ім. Лицарів Зимового Походу, зараз Вовк виконує бойові завданняу 123-й бригаді.
«Краще воюється на рідній землі, а це – моя Миколаївщина, тому й перевівся в Миколаївську тероборону», – каже Вовк. До речі, переводився військовий через застосунок «Армія+» – це найбільш простіший та скоріший, ніж звичайний спосіб переведення з бригади в бригаду.
Зараз “Вовк” та його підлеглі виконують основну функцію – захист берега від висадки ворожого десанту в зоні їхньої відповідальності. Там, де дислокується його розрахунок, постійно літають ворожі дрони-спостерігачі та FPV-дрони. “Ми повинні відстежувати кожний крок ворога та відповідати на спроби загарбницьким діям супротивника”, – констатує “Вовк”.
Біль втрат: ціна командирської відповідальності
Бути командиром – це величезна відповідальність за кожне життя, за кожен крок особового складу. “Дуже тяжко сприймаю загибель своїх побратимів”, – ділиться “Вовк” спогадами, які досі болять. “Зайшов в хату, а вона пуста. Почуття провини перед моїми 12-ма хлопцями – двоє з яких потрапили в полон, десять загинули, – не покидає мене досі. Я за них відповідав, вчив, а тут за невеликий проміжок часу загубив всіх своїх хлопців. Поки я був на лікуванні, не залишилось нікого. Це сталося на Торецькому напрямку”.
Попри невимовний біль, “Вовк” знаходить сили рухатися далі: “Але життя диктує свої умови. Треба жити далі й захищати свій дім, свою Батьківщину, а також помститися ворогу за моїх побратимів”.
Місія, що виходить за межі фронту
Зона відповідальності “Вовка” не обмежується лише бойовими завданнями. Він також бере на себе важку місію – спілкування з родинами загиблих та полонених. “Коли починаю розмовляти з рідними своїх побратимів, завжди питаю, чи є поряд з ними хтось, хто може підтримати фізично та морально. А ще запитую, чи є можливість присісти. І вже потім повідомляю про загибель або взяття в полон. Так, це важко, але цю роботу маю виконувати я”, – розповідає він про найскладнішу частину своєї служби.
“Вовк” є кавалером багатьох нагород, серед яких орден “За мужність” III ступеня та нагрудний знак “За зразкову службу”. На таких як він – незламних та відданих своєї землі й тримається наша лінія фронту.