123 бригада тероборони
Вартові життя: врятували людину поза полем бою
Лютий. Вечір. Село Острівка. Сержант Олександр «Мамед» та його побратим Іван їхали на чергову зміну – закривати наше небо від ворожих атак. Але того вечора їм довелося вступити у бій з іншою стихією, яка не менш безжальна за ворога. Побачивши палаючий будинок, бійці 123-ї бригади ТрО не роздумували ні секунди.
Треба рятувати людей, — коротка фраза Олександра, яка стала початком рятувальної операції. У суцільній темряві, крізь завісу їдкого диму, вони пробивалися всередину. Ліхтарі вихопили людське тіло, яке вже почав охоплювати вогонь. Чоловік був без свідомості. Здавалося, шансів мало, але наші хлопці не звикли здаватися.
Олександр виніс постраждалого на повітря та почав надавати домедичну допомогу. Іван у цей час, ризикуючи собою, перевірив кожну кімнату, щоб переконатися – у вогняній пастці більше нікого немає.
Рятувальники ДСНС були за 14 кілометрів від місця події. Ці хвилини очікування могли стати фатальними, якби не небайдужість Олександра та Івана.
Коли чоловік прийшов до тями – це була найвища нагорода за їхній ризик.
Начальник 22-ї ДПРЧ м. Очаків Євген Андріяш офіційно подякував воїнам за те, що врятували людину ще до прибуття підрозділу.
Ця історія ще раз показує силу українського воїна не лише у зброї, а й у вмінні не проходити повз чужу біду. Навіть коли ти втомлений, навіть коли їдеш на бойове завдання, серце захисника завжди б’ється в унісон із життям своєї країни.
Пишаємося нашими! Дякуємо за кожне врятоване життя!
Ірина Воронцова.
