Легенди Миколаєва
ВАЛЕРІЙ БАБІЧ: МОЄ ЖИТТЯ – ТО ДЗЕРКАЛО ЕПОХИ
27 січня відзначив свій поважний ювілей – 85 років! – наш відомий, шановний городянин Валерій Васильович Бабіч. Мабуть, немає в місті жодного миколаївця, який би не бачив або не тримав в руках його книг: «Наши авианосцы», «Город Святого Николая и его авианосцы», «Властелины океанов», «Мировой авианосный флот» та інш. Кожне поважне видання – це більш ніж 400 сторінок тексту: спогади автора, – учасника подій, пов’язаних з суднобудуванням, а також безліч унікальних світлин, які Валерій Васильович свого часу робив, захоплюючись фотомистецтвом.
За фахом він – інженер-конструктор. 1967 року після закінчення Миколаївського кораблебудівного інституту був направлений на роботу до відділу головного конструктора Чорноморського суднобудівного заводу.
Йому випала доля працювати на ЧСЗ в ті найбільш насичені роки, коли в країні активно розвивалась програма будівництва авіанесучих кораблів.
Тож у 1970-1975 молодий інженер вже був провідним конструктором відділу головного конструктора ЧСЗ з авіаційного комплексу на будівництві авіанесучого крейсера «Київ». Наступні два роки – стає керівником групи озброєння відділу головного конструктора (ракетно-артилерійське, авіаційне та протичовнове озброєння) під час будівництва авіаносця «Мінськ».
З 1979 по 1991 роки – начальник конструкторського бюро відділу головного конструктора з авіаносців та наземного комплексу випробувань корабельної авіації «Нитка», приймає участь у будівництві та випробуваннях в морі авіанесучих крейсерів «Новоросійськ», «Баку», «Тбілісі», «Варяг» та інш. У 1983-му Валерій Бабич здійснив похід із Севастополя на Північний флот на авіанесучому крейсері «Новоросійськ», а в 1988-му – провів сім місяців на бойовій службі в Середземному морі на крейсері «Баку».
Скільки спогадів, скільки вражень, скільки цікавої інформації було накопичено у тих «мандрівках»! Якщо підсумувати загальний стаж перебування пана Валерія в морі на випробуваннях кораблів, вийде понад 60 місяців, або п’ять років!
За часів незалежності України, 1991-1993 роках, Валерій Васильович працював начальником відділу зовнішньоекономічних зв’язків Чорноморського суднобудівного заводу. Потім – представником італійського суднобудівного заводу «Арсеналі-Венеція» в Україні.
З 2000 року почалась нова сторінка його життя – письменницька. До речі, він народився в сім’ї журналістів. Мати Тетяна Трескунова багато років працювала в миколаївській газеті «Южная правда». Тож не дивно, що Валерій Васильович став активно займатися журналістською та літературною діяльністю. Більше 100 статей були написані ним для українських та зарубіжних газет та журналів, протягом багатьох років він був одним з активніших авторів нашого «Вечірнього Миколаєва». І це згодом дало йому змогу стати членом Національної спілки журналістів України, лауреатом миколаївського обласного конкурсу ЗМІ «ПроМедіа» (2002), журналістської премії «Золоте перо» (2006) та обласної премії імені Миколи Аркаса (2012).
Сьогодні миколаївська громада з великою пошаною оцінює той величезний внесок, який зробив Валерій Бабіч у збереження суднобудівної історії Миколаєва. І не тільки «суднобудівної сторінки» нашого міста, а і всієї України. В його книгах – найцінніші свідчення безпосереднього спостерігача та учасника подій, фахівця, що брав участь у створенні кораблів-гігантів, випробував їхню стійкість, силу та міць в морях та океанах.
Недарма декілька найбільш вагомих книг пана Валерія були перекладені англійською: «City of St. Nicholas and its aircraft carriers» («Город святого Николая и его авианосцы»), «Lords of the Oceans» («Властелины океанов»), «World Aircraft Carrier Fleet» («Мировой авианосный флот»), «Anti–submarine Web » («Противолодочная паутина»), «Southern Ship Capital» («Южная корабельная столица»)…
До того ж, книгами про авіаносці зацікавились в Китаї. Там були перекладені та видані «Город святого Николая и его авианосцы» (під назвою «Великое морское противостояние», видавництво Ship Engineering Editorial & Publishing House, Шанхай, 2013 рік) та збірка з 4 томів «Наши авианосцы» (Шанхай, 2017 рік).
Вшановуючи видатного городянина Валерія Бабіча, Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека влаштувала святкову зустріч з ювіляром. Подія отримала назву «Моє життя – то дзеркало епохи». Виновник урочистостей розповідав про свій життєвий шлях, відповідав на питання гостей, і перед очами поважного зібрання проходило велике, красиве, насичене життя. Тут були спогади і про захоплення музикою та створення власного музичного колективу, який виступав на танцювальних майданчиках. Спогади про кохану дружину Людмилу та народження дітей. Звучали пісні у виконанні самого ювіляра!
Особливо зворушливо пролунали спомини про сина – Гліба Бабіча, відомого українського поета і музиканта, який загинув у російсько-українській війні. В цей день звучала проза Гліба, написана для батька.
Треба відзначити, що Валерій Васильович з великою повагою ставиться до своєї сім’ї, вивчив свій родовід і видав книгу «Древо жизни».
А журналісти Миколаєва дуже вдячні пану Валерію за книгу «Журналисты города святого Николая. История и судьбы», яка побачила світ у 2011 році.
…Сьогодні він – справжня легенда нашого міста. Як і раніше, наповнений активним життям і творчими планами. Літературна діяльність – це те, що тримає його у теперішні важкі часи.
Вітаємо. Шануємо. Дякуємо за вашу творчість. І сподіваємось на нові книжки, які збережуть для нащадків історію Миколаєва.
Наталія Христова.
