Головна тема
Навіки живі: в Білозірці вшанували загиблих під час оборони Миколаївщини
Кожен камінь у стінах Білозірського Будинку культури відтепер нестиме відлуння героїчних подій 2022 року. Тут урочисто відкрили Залу пам’яті та шани воїнам-визволителям Миколаївщини. Вона створена як меморіал на честь тих, хто ціною власного життя і здоров’я захистив нашу землю від ворожої навали. Цей проєкт – не просто данина пам’яті, а нагадування про безмежну мужність та стійкість, що стали символом незламності українського народу.
Жіноча сила пам’яті
Понад 500 людей з родин загиблих бійців приїхали з різних куточків України, аби вшанувати своїх синів, батьків, чоловіків. Захід із вшанування пам’яті відбувся у місцевому Будинку культури. Щемливо, зі сльозами, емоційно. Гості не стримували сліз ані біля рідних світлин бійців, ані під час урочистого заходу в залі будинку культури.
Навіть не знайомі один з одним родичі ділилися своїми розповідями та спогадами про загиблих, обіймалися. Так, мама одного з бійців, яка приїхала з Одеської області, показала на стенді три світлини побратимів-друзів, які загинули в один день, захищаючи Миколаївщину.
Пані Тетяна з Новомиколаївського старостату ділиться: «Зал був переповнений, яблуку ніде впасти. Єдине бажання, –щоб ніколи більше зала пам’яті не поповнилася новими загиблими Героями.Боже,спаси і збережи наших захисників». Вона, як і багато інших присутніх висловлювали слова щирої вдячності ініціаторкам та організаторкам втілення проєкту.
Ольга Сергієнко написала в коментарі до новини: «Від усього серця хочу подякувати людям, які змогли гідно і достойно вшанувати пам’ять полеглого воїна Олексія Сергієнка,а також інших полеглих воїнів. Саме цим хлопцям вдячний Миколаїв та Одеса, вся країна. Вони зупинили ворога ціною власного життя. Як не дивно за цим масштабним проєктом стоять дві тендітні жінки: завідувачка Білозірської бібліотеки-філії Ірина Лобанова та директорка Білозірського Будинку культури Євгені Дрижук. Щира їм вдячність!»
Саме глибока потреба двох дівчат увічнити подвиг захисників, зберегти історію для майбутніх поколінь та висловити безмежну вдячність, стала рушійною силою для створення Зали пам’яті. Їхня відданість справі та невтомна праця дозволили перетворити задум на реальність, що матиме колосальне значення для громади. Активістки громади насправді провели величезну роботу
Євгенія Дрижук зазначає: «Ми прагнули створити місце, де кожен зможе відчути велич подвигу, усвідомити ціну свободи та вклонитися тим, хто подарував нам можливість жити під мирним небом. Це наш спільний обов’язок – пам’ятати».«Ми розуміли, що пам’ять про тих, хто боронив нашу землю, не має бути просто словами. Вона повинна бути відчутною, доступною, живою», – ділиться Ірина Лобанова.
Вона продовжує:«У створенні експозиції брали участь і допомагали родини загиблих героїв, побратими, а також громада і небайдужі жителі села. Я вважаю, що збереження пам’яті про подвиг та героїзм хлопців, які добровільно прийшли захищати Миколаївщину в 22-му році, ця пам’ять має жити. Вона має продовжуватись, щоб діти, які будуть народжуватись, знали в обличчя тих, завдяки кому в нас тиша і спокій».
Ірина та Євгенія при підтримці творчих колективів Будинку культури провели емоційно насичений захід, виконували пісні, промовляли вірші, розповідали історії окремих бійців, що не залишило в залі жодної небайдужої людини.
На часі
Зала пам’яті – це ретельно зібрана колекція свідчень незламного духу українських воїнів. Тут зібрані особисті історії через фото. Експозиція включила портрети та інформаційні фільми про понад триста військовослужбовців, розміщені під QR-кодами на You-Tube каналі Білозірського БК, дбайливо зібрані за підтримки родин та побратимів. Інформаційні стенди детально розкривають ключові події оборони Миколаївської області у 2022 році, висвітлюючи стратегічні моменти, важливі бої та внесок окремих підрозділів.
Зала пам’яті воїнів-визволителів Миколаївщини не лише стане місцем вшанування, а й перетвориться на важливий освітній та патріотичний центр для Білозірки та всієї Миколаївської області. Тут планується проводити уроки історії, зустрічі з ветеранами, тематичні заходи, що сприятимуть вихованню нового покоління українців, свідомих своєї історії та готових захищати свою державу.
В урочистому відкритті Зали пам’яті взяли участь представники місцевої та обласної влади, ветерани, діючі військовослужбовці, родини загиблих героїв, громадські діячі, капелани.
Як розповіла Ірина Лобанова, в залі представлено 307 портретів воїнів з більше ніж 20 різних військових підрозділів. Серед них десятеро односельців, які загинули в російсько-українській війні, починаючи з АТО і повномасштабного вторгнення. Представлені 17 портретів загиблих воїнів 123 бригади тероборони ЗСУ. Рік тому в селі відкрили Алею загиблих односельців.
Жінка продовжує: «зараз багато хто каже, мовляв, не на часі такі заходи, треба дочекатись, коли війна закінчиться. Ми не стали чекати завершення. Ми живемо сьогодні, вкладаємо душу, серце, плекаємо пам’ять і несемо її для майбутніх поколінь».
З цією думкою погоджуються начальник служби військового капеланства регіонального управління цивільно-територіальної оборони «Південь» підполковник, ієрей Одеської єпархії ПЦУ Вадим Гончаренко. «Знаменно, що захід відбувається в День пам’яті героїв та в День морської піхоти. Мені це близько, бо 29 років прослужив у військово-морських силах ЗСУ. Так, хотілось би зібратися з радісного приводу. Але, навіть під час війни треба вшановувати наших полеглих воїнів, які «готові були душу й тіло покласти за другі своя», як йдеться в Євангелії. Загиблі дійсно зробили все, що можна. Задля світла, задля перемоги, задля майбутнього України. У Бога немає мертвих, у нього всі живі. Ми просто приречені на перемогу. Тому що, якщо Господь з нами, то хто проти нас?»
Свої думки з приводу відкриття зали пам’яті і шани воїнам визволителям Миколаївщини висловив капелан 123-ої бригади тероборони отець Василь. «Такі заходи вкрай необхідні і для нинішнього, і для прийдешніх поколінь. Бачу, що смерть, яка покладена на вівтар нашої перемоги, небайдужа в нашій державі. Ми не забуваємо про своїх захисників. Я надіюся, що після перемоги ці заходи будуть набагато яснішими, тому що зараз під час війни все скромно, але все рівно ми не забуваємо всіх побратимів, ми пам’ятаємо всіх поіменно, ми за них молимося, ми стараємося підтримувати ці сім’ї, але це найменше, що можна зробити. Вони, ці хлопці та дівчата являються новими мучениками, тобто святими. Люди, які віддають своє життя, є святими. Не задумуючись, не вагаючись, не за гроші, не за щось, а за свою родину, за нашу славну Україну»
Світлі обличчя бійців є постійним нагадуванням, що боротьба за незалежність та мир триває. Крокуємо разом – до Перемоги!
Олена Івашко.
Фото автора.