«Твоя нова добра людина ще знайде тебе»…
Театр, в якому на сцені грають діти, особливий. Зворушлива дитяча гра, їхнє старання, хвилювання і гордість за те, що вони виступають як справжні актори… все це надзвичайно впливає і на малих, і на дорослих глядачів в залі.
Театр «Дарунок неба», яким керує знаний режисер, актор, художній керівник Воскресенського Палацу культури Віктор Смірнов, добре відомий в Миколаєві та за його межами. Цього року театральному колективу виповнюється 20 років.
– А у нас невеличкі зміни у назві театру, точніше – у напрямку роботи. Раніше ми були «Театр слова», тому починали з напрямку музично-поетичних композицій. А нині наш напрямок драматичний. Ми більше спрямовані на створення драматичних вистав. Тож тепер ми ДЮДТ – дитячо-юнацький драматичний театр «Дарунок неба», – розповів Віктор Смірнов.
До свого ювілейного року юні актори підготували і вже показали дві вистави. А зараз для травневого показу йде репетиція третьої. У лютому миколаївці подивились виставу «На підвал» (за п’єсою сучасного українського драматурга Сергія Іванова) – глибоку, емоційну історію про двох чоловіків, які опинилися по різні боки фронту.
У квітні відбулась прем’єра «Легенда про Чорну вовчицю» автора Юлії Сікалової. Герої вистави – тваринки, собаки та коти, в життя яких вдерлась війна. Вони живуть у притулку, чекаючи на ту щасливу хвилину, коли їх заберуть добрі люди і звірята отримають нову сім’ю. Барон, Жучок, Киця-паляниця, Гера, Мазепка… У кожного – своя жахлива історія.
Було гучно і страшно. Мазепку з-під завалу врятував військовий. У неї були перебиті лапки, чоловік ніс її за пазухою і все промовляв: «Терпи, козаче»…
А Рибка злякалась великої води, що прийшла не з неба і поглинула будинок. Зазвичай добра вода приходить з неба, а тут… Кошенятко відчайдушно пливло, поки його не врятували люди.
«Я так скучив за моєю людиною, якої більше немає»… – говорить один з героїв. «Твоя нова добра людина ще знайде тебе», – втішають друзі.
Так, вистава має щасливий фінал – всі герої знаходять для себе нові сім’ї. А найбільша цінність п’єси в тому, що вона написана на основі реальних історій про тваринок, які постраждали під час війни.
До чого тут «Чорна вовчиця»? Це образ з легенди. Вий сирени звірята сприймають як вий таємничої Чорної вовчиці, яка нібито несе біду. Бо слідом за сиреною йде горе. І собачий вий додається до її тривожного гулу. Однак, послухавши легенду, тваринки розуміють: сама «Вовчиця» не несе біду, навпаки – вона попереджає про лихо.
На виставі були присутні поважні гості, серед них громадські діячки – лікар Світлана Федорова та відома спортсменка, неодноразова абсолютна світова чемпіонка по пауерліфтингу Ганна Куркуріна. Пані Ганна постійно опікується знедоленими тваринками, допомагає звірячим притулкам з кормами. Після підриву ворогами Каховської ГЕС вона взяла активну участь у рятуванні братів наших менших, на човні особисто вивозила і передавала їх рятівникам. Під час спасіння навіть отримала багато травм, спасаючи тих зубастих та кігтистих наляканих страждаючих тваринок.
Нещодавно була руйнівна вода і на Кіровоградщині, тож Ганна Куркуріна брала участь у рятівних заходах і там.
- Найкраще, що було в моєму житті, – спасіння тисяч тварин, які постраждали від військових дій, – зазначила волонтерка. – Немає нічого кращого в світі за маленьких друзів, які живуть поруч: вони ніколи не зрадять і віддадуть тобі серце…
Отже ця вистава сколихнула спогади, торкнулась найболючіших струн душі пані Ганни, і вона не могла стримати сліз. Зі слізьми на очах дивились прем’єру майже всі глядачі.
А потім, безумовно, були овації, і дорослі вітали акторів стоячи. І так співпало, що виставу показали в День захисту бездомних тварин.
- Люди можуть один одному допомогти, а тваринок Бог дав нам, щоби ми про них піклувалися. Війна скалічила їхні долі, але звірята не можуть про це розповісти. Проте їм так само боляче, як і нам. Наша місія – допомогти і спасти, – відзначив пан Віктор.
По завершенні вистави відбувся акт посвяти в актори юних дебютантів – четверо новачків брали участь у постановці вперше, тому їхні голови увінчали сріблясті лаврові віночки.
Окремим сюрпризом стала інформація про результут V відкритого Всеукраїнського конкурсу читців «Кобзареве слово». За підсумками конкурсу – «Гран-прі» отримав актор театру «Дарунок неба» Ілля Воронін. Йому вручили диплом переможця.
Той, хто дивився декілька вистав цього молодіжного театру, може здивуватися – чому в них постійно лунає тема війни? Можливо, краще було б показати щось дитяче веселе і щасливе… Але ж ми живемо у іншому часі і не маємо права заплющувати очі на болючі теми.
До речі, минулого року театр показав миколаївцям також дуже щемливу виставу під назвою «Між нами війна». А цього року театральний колектив був запрошений з цією постановкою до Києва. Столичний театр «Сузір’я» реалізує програму «Нема провінції в культурі», і наш «Дарунок неба» був обраний для участі.
Треба відзначити, що немало учасників «Дарунку неба» стали акторами різних українських театрів, обрали сцену сенсом свого існування.
Як розповів Віктор Смірнов, сьогодні юнацький театр не має технічних чи матеріальних проблем. Декорації, транспортне забезпечення (у тому числі і для глядачів) беруть на себе Воскресенська селищна рада Миколаївської області під наглядом заступника голови Аліни Орлової. Театр дякує за турботу начальниці відділу освіти, культури, молоді та спорту пані Олені Шмигельській. Окрема подяка – гостинній сцені Миколаївського академічного театру ляльок, де відбулась прем’єра, на яку приїхали «воскресенці». Але багато глядачів було саме з Миколаєва.
Наталія Христова. Фото Сергія Кононенка.
