Видатні миколаївці
Славу міста звеличував Іван Кортацці
Сьогодні в місті Миколаєві лише невелика кількість людей може відповісти, хто такий Іван Кортацці. Іван Єгорович Кортацці народився 25 вересня (7 жовтня) 1837 року в місті Ізмаїл.
Рід Кортацці має італійське коріння. На початку XVIII століття Іоан Кортацці був призначений венеціанським консулом у м. Смірна (Ізмір). Очевидно, ця посада переходила від батька до сина, але на початку XIX століття під час російсько-турецької війни родинуКортацці вирізали турки. Живими залишилися лише двоє дітей – Клара та її малолітній брат Джордж Кортацці, яких на кораблі вивезли до Росії. Клара вийшла заміж за російського підданого, морського офіцера грека Спиридона Мілонаса, який служив на цьому кораблі. Джорж (Єгор) Кортацці жив в Ізмаїлі в сім’ї сестри.
Деякий час Єгор Кортацці перебував на службі в місті Миколаєві. Згодомвін став одеським купцем 1-ї гільдії, віцепрезидентом комерційного суду та міським головою Одеси.
Його син Іван Єгорович Кортацці загальну освіту отримав в приватному навчальному закладі м.Миколаєва (1848-1853 рр.).Після навчання був зарахований юнкером до Волинського піхотного полку, з яким брав участь у Кримській (Східній) війні (1853-1856 рр.).
11 вересня 1853 року Іван Кортацці отримав перший офіцерський чин – унтер-офіцера. Вибір військової служби на той часмав логічне пояснення: почалася війна, і він серед тисяч своїх співвітчизників став на захист Севастополя.
29 квітня 1854 року отримав звання підпрапорщика. Брав участь у битві біля річки Альма та у фланговому русі військ до Бахчисараю під командуванням князя О. С. Меншикова. Воював у севастопольському гарнізоні, починаючи з 5 жовтня 1854 року, коли посилилося бомбардування Севастополя з ворожих окопів з боку моря.
Одужавши після запалення легенів, Кортацці у лавах Волинського полку знову опинився під вогнем супротивника,обороняючи ложементи перед 5-м бастіоном. 2 квітня 1855 року він був поранений в ліву ногу рушничною кулею навиліт. Залікувавши ранув Симферопольському військовому госпіталі, Кортацці знову повернувся до Севастополя і працював при облаштуванні Селенгінського редуту. Пізнішезі своїм полком відбивав штурм супротивника на цей редут.
Іван Кортацці брав участь у битвах, коли ворог штурмував Волинськийредут та Камчатський люнет, які перебували під вогнем ворога перед Корніловським бастіоном, а також під час штурму знаменитого 4-го бастіону.
Під час масованого нападу французьких зуавів на Малахов курган Іван Кортацці особливо відзначився при відбитті противника від ложементів перед 5-м та 6-м бастіонами і перед редутом Шварца.
Мужність і відвага молодого воїна були гідно оцінені. 25 квітня 1855 року І. Є. Кортацці отримав звання прапорщика, а через два дні був нагороджений срібною медаллю «За захист Севастополя». За участь у Кримській кампанії він також був нагороджений бронзовою медаллю «На згадку про війну 1853-1856 рр.».
Автором було встановлено, що І. Є. Кортацці був нагороджений солдатським Георгіївським хрестом –Відзнакою Військового ордена 4-го ступеня № 104 118. У всіх попередніх публікаціях про Кортацці помилково вказувалося, що його нагороджено орденом Св. Георгія 4-го ступеня.
Чергове звання підпоручика Іван Кортацці отримав 27 травня 1858 року.
Після закінчення війни молодий військовий вирішив продовжити свою освіту. 17 липня 1858 року направлений до Миколаївської академії Генерального штабу. Успішно склавши іспит,був зарахований до геодезичного відділу. 2 червня 1860 року молодий офіцер отримав звання поручика Волинського піхотного полку.
15 грудня 1860 року його направили на практику до обсерваторії Генерального штабу в розташуванні Пулковської обсерваторії. Потім, після недовгого перебування в Генеральному штабі, був призначений у 1863 році перебувати при військово-топографічному депо.
Практичні навички Кортацці отримав на Північному Кавказі, де з 3 червня 1863 року займався триангуляційними роботами.Отримавши 30 серпня 1865 року звання капітана,невдовзі був призначений до Головного управління Генерального штабу для особливих доручень та вчених занять.
8 травня 1866 року його призначають ад’юнкт-астрономом Головної (Пулковської) астрономічної обсерваторії, відрядженим від Генерального штабу для допомоги професору В. К. Делленупід час підготовки геодезистів.
У 1867 році Кортацці здійснив експедицію до європейської Туреччини – в Східну Фракію, щоб визначити найвигідніщий напрямок продовження російсько-шведського градусного виміру по меридіану. На основі топографічних відомостей, зібраних у малодослідженій частині Османської імперії,були внесені суттєві виправлення у географічні карти місцевості вздовж траси майбутньої триангуляційної мережі. За цю роботу був нагороджений султаном Османської імперії орденом «Меджідіє» 3-го ступеню (15.01.1869).
28 грудня 1868 року за відзнаку в службі був підвищений до підполковника Корпусу військових топографів, у розряді геодезистіві призначений на посаду професора вищої геодезії та практичної астрономії в Миколаївській академії Генерального штабу.
16 квітня 1872 року отримав звання полковника. На знак шани ім’я Кортацці було вигравіруване на реверсі ювілейної медалі «На згадку про п’ятдесятиріччя Корпусу військових топографів. 1872» серед прізвищ осіб, які надали особливі заслуги корпусу військових топографів.
Цього ж року І. Є. Кортацці перейшов з військової до державної цивільної служби і з родиною переїхав до Миколаєва. 4 серпня 1872 року його перевели до Морського відомства та призначили астрономом Морської обсерваторії в нашому місті. У 1886 році Кортацці призначено астрономом морської астрономічної обсерваторії Миколаївського порту.
За свої наукові і професійні здобутки 11 квітня 1891 року І. Є. Кортацці був обраний дійсним членом Російського Астрономічного товариства. 19 березня 1901 року за наказом царя його призначено членом постійної Сейсмічної комісії.
Серед опублікованих творів І. Є. Кортацці найбільш відомі: «Визначення різниці довгот Пулково, Гельсінгфорса, Або, Ловізи та Виборга», «Таблиці для полегшення Сомнерова способу визначень у морі», «Визначення широтза відповідними висотами зірок поблизу меридіану» та багато інших.
У місті Миколаєві астроном провів важливі дослідження, в тому числі спостереження за покриттям зірок під час повного місячного затемнення 13 грудня 1898 року,за кометою 1902-6, Юпітером та його супутниками. Він зробив вагомий внесок у стан точних карт зоряного неба. Численні роботи вченого були опубліковані у «Записках військово-топографічного відділу Головного управління Генерального штабу» в журналах «Морська збірка», у «Повідомленнях Харківського математичного товариства», а також у низці іноземних наукових журналів.
Після того, як головною базою Чорноморського флоту стало м. Севастополь, обсяг основної роботи Миколаївської обсерваторії зменшився, і її доля стала дуже невизначеною. Стривожений чутками про майбутнє обсерваторії, Кортацців серпні 1903 року звернувся з листом до начальника Головного гідрографічного управління, в якому він висловив переконливі аргументи для збереження обсерваторії, що і сприяло її захисту від закриття.
Іван Єгорович Кортацці був одружений (10 вересня 1865 р.) на Зинаїді Йосипівні Фієрковській, дочці підполковника. Вони виростили та виховали чотирьох синів:
Із синів лише Георгій став військовим інженером – генерал-майором. Сергій та Олександр були видатними інженерами. Олександр – кандидат математичних наук. У 1911 році Андрій і Сергій брали участь у виданні миколаївського журналу «Завоювання повітря».
Іван Кортацці був відомою особою, тому не випадково став і героєм роману письменника Ф. М. Юрковського«Булгаков»:образ миколаївського астронома виведено під іменем Івана Єгоровича Соломіна.
Поряд із професійною діяльністю Іван Єгоровичбагато часу приділяв і громадській роботі. У місті Миколаєві Кортацці очолювавдеякі товариства, серед яких: лекційна комісіяприМиколаївській громадській бібліотеці,Миколаївське товариство взаємного кредиту, «Товариство трудової допомоги», мета якого – прийти на допомогу бідним людям і надати можливість вибратися на шлях чесної праці.
Мало хто писав про роль Івана Єгоровича Кортацці в організації пожертв для Добровільного флоту.Будучи скарбником-секретарем Миколаївського Комітету зі збирання добровільних пожертвувань на придбання суден, він зробив відчутний внесок в створення Добровільного флоту.
15 лютого 1903 року відбулися загальні збори Миколаївської громадської бібліотеки щодо обрання членів дирекції та ревізійної комісії на 1903 рік. За підсумками голосування, серед інших кандидатур за Кортацці проголосувало 34 особи з присутніх, проти – 3.А в березні 1903 року І. Є. Кортацці очолив дирекцію Миколаївської громадської бібліотеки.
Активна наукова та соціальна діяльність миколаївського вченого була обірвалася несподівано. Газета «Південна Росія» (№ 234) за 14 вересня 1903 року поінформувала містян про смерть І. Є. Кортацці. Під час благодійного вечора на Адміральській набережній він застудився, захворів на пневмонію і раптово помер 13 вересня о 7:00. У тій самій газеті було опубліковано декілька співчуттів та розлогий некролог його світлої пам’яті.
Оскільки сім’я Кортацці проживалана території обсерваторії,тут і відбулося прощання з померлим.Достовірно відомо з публікації в газеті «Південна Росія» (№ 235) за 16 вересня 1903 року,стор. 3, що І. Є. Кортацці поховали 15 вересня 1903 року на миколаївському міському кладовищі, поблизу огорожі, у тимчасовій могилі у фамільному склепі Федоровичів. На жаль, його могила не збереглася.
У 60-х роках ХХ століття під час ремонту покрівлі головного корпусу Миколаївської обсерваторії на одному зі старих покрівельних листів, виготовлених із свинцю, було виявлено графіті, зроблене І. Є. Кортацці. Зараз цей артефакт зберігається в обсерваторії. Сьогодні Іван Кортацці входить до когорти найбільш відомих містян в історії Миколаєва.
Євген Горбуров.