У Центральній міській бібліотеці ім. Марка Кропивницького продовжує роботу персональна виставка «І народився я в театрі» відомого миколаївського художника-сценографа Сергія Пантелейчука. В експозиції – 30 малюнків, виконаних олівцем. Деякі мистецтвознавці вважають його роботи навіть не просто малюнками – це «живопис в олівці».
Майже всі замальовки – нові, зроблені за два минулих роки. Продовжується тема театру – ця тема нескінченна в його творчості, бо саме в театрі відбулося народження та становлення Сергія Пантелейчука як художника. Саме в театральних стінах свого часу він оформив біля 40 вистав.
Є в майстра декілька улюблених тем, які постійно присутні в малюнках. Отже тема театру – завжди на першому місті. Вона невичерпана. Ось поважна дама збирається до театру на виставу. А це – старий актор у сценічному вбранні: циліндр та довгий плащ, ніби урочиста мантія. А як обійтись без замальовки театральної сцени і традиційного канкану?
Також серед улюблених – тема персонажів старого міста. У цьому містечку в малюнках художника-нащадка живуть перш за все його прабабуся і прадід.
– У нас в сім’ї багато років зберігається лист прадідуся до прабабусі – це запрошення на перше побачення. Листівочка написана такими гарними словами, дрібним-дрібним почерком. Ми в родині її зберігаємо. Є також морська карта діда, який 25 років служив на флоті, був морським музикантом, – розповідає Сергій. – Коли держиш в руках цю листівочку, то мимоволі уявляєш образ молодої жінки, яка читає листа.
Отже одного дня не могла не народитися замальовка з цієї сімейної історії, яка отримала назву «Лист кохання».
Особливість творчості художника Пантелейчука в тому, що кожний малюнок – це маленький сюжет із буденного життя, у центрі завжди – яскравий, колоритний персонаж… переважно – з минулого. Ось чому роздивлятись малюнки треба під час своєрідної екскурсії, у супроводі автора, бо за кожним сюжетом – життєва історія.
Хлопчик-каліка їздить на низенькій тачці-платформі на колесах, бо не може ходити. На таких пересувались безногі солдати після Другої світової війни.
Чоловік сидить на старій кухні: біля нього на табуреті – керогаз, гріється алюмінієвий чайник. Хто з сучасної молоді знає, що таке керогаз?
Стара бабуся на самоті – з ким їй розмовляти? Тільки зі своїми домашніми тваринками та з Богом.
Панночка, одягнена за модою 20-х років минулого століття: шляпка-клош, пір’ячко, на руці – невеликий рідікюль, тобто сумочка на шовковому шнурі, прикрашена вишивкою.
Замальовки Сергія Пантелейчука насичені предметами, деталями з минулого – будь то вбрання минулих століть чи предмети інтер’єру. Він відображає їх дуже точно, попередньо «порадившись» з книгами по історії, енциклопедіями моди, музейними експонатами. Старовинні керосинові лампи – один з улюблених «предметних образів». А ще – меблі: крісла, прикрашені різьбленням, візерунками… віденські стільці з вигнутими спинками… старовинні ліжка (малюнок «Пробудження», де сонячні промінця пробиваються до ліжка та постаті панночки).
– Від зображення старовинних деталей не можна відмовлятись. Це все треба вивчати, – говорить пан Сергій. – Зараз в музеї імені Василя Верещагіна експонується виставка порцеляни. Я ходжу туди насолоджуватись її красою, робити начерки олівцем, які використаю у майбутньому.
Його приваблюють вулиці старого міста. Але не стільки архітектура, скільки життя людей. Старофлотські казарми… Сергій Володимирович викладає у будівельному фаховому коледжі, тому часто буває тут, на Набережній.
– Ти не просто ходиш по місту, а ще й взаємодієш з простором та часом. Заплющуєш очі і починаєш уявляти, як століття тому гуляли цими шляхами миколаївці. Була мощена дорога – брущатка… їздили кінні екіпажі… – розповідає художник.
…Ось жіночка на вулиці питає, як їй пройти до Варварівського мосту. Урядник відповідає на питання, а навкруги кипить буденне життя старого Миколаєва – йдуть у своїх справах люди, мчать коні, не вгамовують веселий лай собаки.
– Це дуже складно – у невеличкому форматі аркуша зробити той простір, де є перший план, другий, третій, сьомий… І щоб на цих багатопланових просторах все було добре видно, все було відчуто… щоб був гармонійний зв’язок між окремими елементами малюнку. І не забути про повітряну перспективу, – пояснює художник.
Часом майстер малюнку звертається до міфологічних сюжетів: «Викрадення Європи», «Солов’їний спів до Пана» (тут біля давньогрецького бога ув’язались і соловейко, і сова, і пелікан).
У малюнку «Мольфарка» художник звернув особливу увагу на вбрання жінки: чеський національний костюм, намисто з монеток, крохмальна спідниця, вишиванка «біле по білому».
В основі своєрідної майстерності графічних робіт художника Пантелейчука лежить авторська… «кучерява лінія».
– Моя кучерява лінія – це відчуття себе в польоті в якомусь туманному просторі. Весь аркуш паперу – це густий туман, і ми летимо в цьому тумані, і малюємо те, що можна витягти з його пелени… На кожному аркуші – своя тема, і нам потрібно зібрати до купи своє вміння, силу, натхнення, щоби показати глядачеві, що ж там є – в цьому листі, – розповідає автор.
Результат такої складної роботи – ось він, на аркуші, де пан Сергій талановито передає напруженість фігур, виразність поз, емоційний стан своїх персонажів. Це майстер, який чудово володіє мистецтвом малюнка, малювальник від Бога. У його розпорядженні – найпростіші інструменти: папір та олівець… а народжується з їхньою допомогою – найскладніше: диво художнього образу.
На виставці також можна побачити авторські скульптури Сергія Пантелейчука з дерева та бронзи. Є і портрет, зроблений не притаманною художнику фарбою – олією. «Золотоволоска». Ця картина має свою реальну історію. Якось хлопець полюбив дівчину і попросив художника намалювати її портрет. Щасливо їхнє кохання не склалося – молодята розлучилися. А портрет золотоволосої незнайомки залишився… Що ж – все на землі «проходяще», і тільки мистецтво – вічне.
Наталія Христова.
Фото з відкритих джерел.
