Творчість
Перша ластівка
Шрифтом Брайля вийшла книжка «Розповіді тітоньки казкарки». Вона адресована людям з проблемами зору. Видана завдяки підтримки виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації видавництвом Креативна агенції «Артіль».
Особливо приємно що це казки для дітей різного віку. Бо, як казав фізик-теоретик Альберт Енштейн, «якщо ви хочете щоб дитина виросла розумною, читайте їй казки, щоб дуже розумною, читайте їй вдвічі більше казок». Дуже хочу, щоб діти з обмеженими можливостями також могли уявляти інші світи, обширніше мислити, розвивати мовлення, розвивати емоції, почуття, навчатися боротися з проблемами.
Книжка гарно ілюстрована завдяки німкені Керстін Лінк, яку я побачила на українському мітингу. Вона стояла з нашим прапором активно підтримуючи нас. Познайомилися. Керстін представилася як художниця. У мене народилася думка – запропонувати проілюструвати мою книжку. На той час у мене уже було перекладено п’ять казкових історій. Жінка погодилася. Дякуючи землячці Світлані Швайцер (у дівоцтві Гуцуленко), спілкування дало свої результати.
У 2024 рокі книжка була видана. Її ми дуже чекали. Була велика радість, коли видавець Ігор Степурін знайшов можливість через Раїсу Заклецьку, директора Будинку творчості дітей та юнацтва «Вітряні гори», керівника ансамблю «Зернятко», передати до Німеччини кілька екземплярів книжки. Вручення відбулося у присутності української громади. Було представлення новоствореної громади Німецько-Українського Товариства.
Як з’ясувалося, Керстін мріяла з дитинства про ілюстрацію книжки. І ось вона здійснилася. Всі ілюстрації вона передала через інтернет, а одну з них подарувала у рамочці і власноруч виготовила стрічку з нашою символікою. Випуск цієї книги – приклад проникнення і взаємодія двох культур.
Найголовніше завдання літератури це гуманізм. Дати можливість дітям вільно освоювати казкові світи. Провадити їх новими можливостями образного мислення. Хіба невдячна справа бачити, як дитина починає розрізняти добро і зло, війну і мир, біле і чорне? Це як побалакати з кожним, хто буде читати книгу. Притулити його до себе. В свою чергу дати вихлюпнутися і його особистій фантазії. Ми можемо нанизувати багато гуманних і гуманітарних ідей такого видання, але все зводиться до дитячої усмішки та до батьківської поблажливості.
Кожну свою казку я відчуваю як довірливу і ніжну розмову зі своїм маленьким другом, а також з його сім’єю. З середовищем, у якому він живе. Трактую найсміливіші казкові перетворення подій, що відбуваються в житті малечі, а також розкриваю для дорослих світи захоплень та переживань малечі. Це казки «Гуска-боягузка», «Слониха та левеня» та інші. Гадаю, що ця книжка вже доповнила мою літературу на загал. Адже спілкуватись та співчувати є у людській природі кожного з нас. Отож намагаюся зробити казку як певне відкриття чарівного світу в якому є місце для малечі і навіть для дорослих.
Сподіваюся написати ще не одну казкову історію, яка захопить уяву дітей.
Віра Марущак.
