Вже декілька років тому в місці, що на околиці Миколаєві, працює Центр соціальної реабілітації «Відновлення». Це фактично своєрідне автономне містечко, в якому знаходять притулок нужденні люди. Свого часу центр був створений на території колишнього табору «Тимуровець». Колись мої колежанки Тетяна Фабрикова та Галина Порфирьєва написали чимало матеріалів, розповідаючи про цей центр, який є чи не єдиний в Україні за своїм змістом та напрямом. Саме завдяки резонансним журналістським матеріалам територію колишнього табору залишили Благодійному фонду «Відновлення». Не вийшло у бажаючих ані відібрати в них землю, ані відняти можливість працювати, ані позбавити жаги людей до життя та відновлення. Хоча наміри були. Втім центр працює і рятує тих, хто цього потребує.
Лікує наша небайдужість
Про цей центр дізналася випадково. В силу своєї редакційної роботи. Щоби ви розуміли, в день приймаю чимало різних телефонних звернень. Інколи – хтось телефонує помилково, бо чомусь особистий телефон знаходять на якихось ресурсах. Цей дзвінок не був виключенням.
«Це соціальна служба?» – Ні, це газета «Вечірній Миколаїв». У відповідь, – «так, я помилилася, але то навіть краще, бо ви маєте допомогти». Звісно, питаю, в чому і як я зможу допомогти. «Вже декілька тижнів в районі вулиці Космонавтів знаходиться чоловік без нижніх кінцівок. Він бомжує, спить на зупинках, безпорадний. Я не можу пройти повз. Викликала поліцію, швидку. Кажуть, – то не до нас», – ділиться жінка в телефоні.
Я обурююсь, – «а що? До нас? До газети?» У відповідь – «А до кого ще? Ви все можете. Допоможіть. Зрозуміло, що життя його потріпало, але ж треба дати шанс вижити». Як це буває, психанула. Типу, оце ще бомжами я не займалася. Трохи охолола. Замислилася. Якщо та пані Ірина (Ханенко Ірина Михайлівна), що працює в медичному коледжі, не змогла пройти повз нещасної людини), невже не в моїх силах докласти хоч якихось зусиль?
Зайнялася. Вдячна прессекретарці Департаменту соцзахисту Миколаївської ОВА Наталці Грудовій, яка майже відразу підказала варіанти. І один з них виявився найефективнішим.
Колежанка Наталія, незважаючи на свій великий обсяг роботи, що стосується обласного охоплення, запропонувала звернутися до Центру соціальної реабілітації «Відновлення».
Водночас пані Ірина майже відразу змогла відправити нашого бідолаху до опікового відділення 3-ої міської лікарні, де йому надали першочергову допомогу. Згодом Петра Миколайовича насправді спрямували до центру «Відновлення», де він зараз і перебуває.
Переконана, що людину може врятувати наша небайдужість. Хто знає, які життєві обставини призвели до того, що Петро втратив кінцівки та нормальне життя. Мене особисто в цій ситуації тішить те, що, незважаючи на такі умови, в яких ми живемо, завжди є місце щирості та гуманності.
Власні правила життя
Все ж таки вирішила дізнатися, що то за організація, яка готова приймати нужденних, калік, безхатченків. Тих, хто потрапив у складні життєві умови. Ми ж звикли про них умовчувати. Або ж ставити клеймо – «бомж». Познайомили мене з Центром Юрій Тимошенко та Олександр Поліщук. Саме вони свого часу приклали зусиль, аби цей Центр відкрився. Саме вони відстоюють існування закладу, бо щиро вболівають і за нього, і за його мешканців.
Отже, сьогодні в Центрі знаходяться понад 80 людей. Люди без ніг, як наш Петро; люди, що втратили житло; інші бідолахи. Всіх їх приютив Центр. В них є власні правила життя-буття.
«Геннадій потрапив до центру на початку 2022 року. Чоловік опікується худобою, птицями. Коли корови дають достатньо молока, виготовляє вершки та сир. «Я тваринок люблю, вони мене також люблять. Тому ми якось прив’язуємось. Вони бачать, що я нормальний, працьовитий. Корова та інша худоба, вона бачить людину наскрізь, яка вона, хороша чи погана», – поділився Геннадій. Хто розбирається в будівельній справі — зводять хол перед входом в основну будівлю. Десять людей задіяні на фасуванні та розвезенні гуманітарної допомоги селами Миколаївщини та Херсонщини. Кожного ранку о 8:30 ми збираємось. Готуємося і ближче до обіду вже веземо цю допомогу», — каже директор Центру Володимир Тимошенко. Про цю ситуацію розповів Олександр Гордієнко на Суспільному.
Ми ж розповідаємо далі. Головна бухгалтерка фонду «Відновлення» Світлана розказує: «Наша організація займається вразливими категоріями населення, співпрацюємо з Миколаївською міською радою. В нас укладений відповідний договір. Також маємо угоди з комунальними підприємствами. Загалом, наші потреби на 30% закриває міський бюджет. Все інше фінансування ми знаходимо самі. Допомагаємо людям. До нас звертаються не лише жителі міста Миколаєва, але звертаються й організації. Є навіть звернення від депутатів міської та обласної ради про допомогу окремим людям, які бажають відновлювати своє життя».
Насправді, як каже пані Світлана, чимало тих, хто просто не хоче відновлювати своє життя своє, тож залишаються в Центрі на роки. А є і родини, які створилися у Центрі. Познайомилися, одружилися. Є хлопці, які пішли служити до ЗСУ. Історій чимало.
В Центрі – свої правила життя. Люди, які тут знаходяться, вони ж себе і обслуговують. Хтось дрова рубає, хтось ними підтоплює піч. Хоча, до речі, заради економії тут працюють сонячні батареї, безелектричні генератори. Хтось порається на кухні. Без справи нікого не має. Всі працюють. Тому і створили свій власний острівець щастя і добробуту. Так зручно. І правильно.
Олена Івашко. Фото автора.
