123 бригада тероборони
Мистецтво війни: командир «Поляк» про еволюцію фронту від 2022-го
Харків, 24 лютого: точка відліку.
Андрій чітко пам’ятає початок великої війни. Того ранку він був у Харкові. Безлюдні вулиці, палаючий аеропорт, паніка на заправках та транспортний колапс на виїздах – ці кадри назавжди врізалися в пам’ять. Повернувшись додому на Миколаївщину, він пробув у цивільному житті лише добу.
26 лютого Андрій вже був у військкоматі. Бойовий шлях: від Кульбакіно до Донецького напрямку Його війна – це географія оборони півдня та сходу: 1. Захист району Кульбакіно в Миколаєві. 2. Бої на межі Миколаївської та Херсонської областей. 3. Осінь 2024-го – передислокація на гарячий Донецький напрямок. 4. Повернення на рідну Миколаївщину вже в ролі фахівця ППО.
Війна зараз: гра на випередження
Порівнюючи початок вторгнення і сьогодення, Андрій зазначає: війна стала технологічною та швидкою. У 2022 році обидві сторони воювали переважно однаковою старою зброєю. Зараз робота йде на випередження. З’явилися нові засоби виявлення та фіксації. Проте й ворог адаптується – літає на великих швидкостях і гранично малих висотах. Одним із головних викликів є етика війни. «Ми не маємо права стріляти в бік населених пунктів, і ворог успішно цим користується», – ділиться нюансами своєї роботи «Поляк». Кожен постріл має бути ювелірним.
«Драйв кожного збиття»
Для Андрія та його хлопців найбільша нагорода – підтверджена ціль. «Коли є збиття – це справжній драйв. Ми розуміємо, що ця паскуда не долетіла до мети, не пошкодила нашу енергосистему, не забрала чиєсь життя». Нещодавно група «Поляка» приземлила «Герань-2» на висоті одного кілометра. Для новачків у підрозділі це стало найкращою мотивацією. Андрій переконаний: навчити можна будь-кого, було б бажання. Свою місію він бачить у тому, щоб бути ефективним 24/7 та наближати державу до найкращого шляху – повної перемоги.
Ірина Воронцова.
