Приводом для написання цієї статті став відеоролик з Тік-Току від миколаївської блогерки #КУРИЛЕНКО, в якому йшлося про Миколаївську обласну універсальну наукову бібліотеку. Він викликав численні коментарі. Мешканці нашого міста (а, можливо, і не тільки нашого) дуже довго і серйозно обговорювали та коментували наявність під бібліотекою восьми підземних поверхів. В одному із дописів зазначалося, що під бібліотекою розташовані вісім поверхів, а ще там є завалений вхід до підземелля та привід, який дуже лякав автора коментаря, коли він працював там…
Вважаємо, що маємо нагадати, а, може, й познайомити наших городян з історією Миколаєва та розповісти про будівлю обласної наукової бібліотеки.
Немає в світі такої людини, яка б не мріяла знайти скарб – такий собі подарунок від Господа. З часому більшості це бажання зникає завдяки збагаченню в інший спосіб або через різні життєві обставини. Але є люди, які присвячують пошукам скарбів майже усе своє життя. Вони дуже ретельно підходять до досягнення своєї мети: вивчають архівні документи, стародруки, карти; беруть на озброєння сучасну техніку та спорядження; завдяки спонсорам вкладають у пошуки великі кошти. І удача іноді посміхається їм. Вони стають власниками старовинних коштовностей, золотих і срібних зливків, монет, посуду та інших речей. Більшість же шукачів чекає розчарування, їхніми знахідками зазвичай стають наконечники стріл, списів, мідні та срібні монети, ґудзики, посуд та інші недорогі дрібні речі.
В Миколаєві також були і є мрійники та шукачі скарбів. В 70-х роках ХХ століття ходили чуткипро те, що в давні часи в місті була схована золота карета. Саме про цей випадок писала обласна газета. А відбулося наступне: при пошуках карети,під час копання горизонтальних та вертикальних шурфів через обвал ґрунту загинула людина. Минуло декілька тижнів, поки рятувальники, виконавши великий обсяг земельних робіт, витягнули на поверхню тіло шукача.
З дня заснування нашого міста в окремих людей існувало бажання обстежити старовинні катакомби, що і до сьогодні нагадують про себе провалами ґрунту у старому центрі міста. Стримує шукачів те, що ці дослідження є дуже небезпечними. Мисливцями за скарбами обстежено чимало підвальних приміщень під будинками, що були збудовані в ХІХ – на початку ХХ сторіччя. Перші власники використовували їх в якості складів, льохів для зберігання продуктів харчування, льоду та ін. У 20-30-х роках ХХ століття були випадки, коли шукачі знаходили коштовності, сховані їх власниками під час буремних подій 1917 року, в роки Громадянської та Другої світової війн. З появою металошукачів та сучасних цифрових технологій мисливці за вдачею заново обстежують підвали та дахи старих будівель.
Привабливими для шукачів скарбів були в минулому і залишаються до сьогодні підвали Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки та кінотеатру «Батьківщина». Для цього є декілька вагомих причин. Після революційних подій, в роки Громадянської війни ця будівля мала погану славу, вона була оповита численними легендами та міфами, місцеві жителі називали її «Червоний» будинок. З 1913 року й до кінця 50-х років ХХ століття будівля простояла недобудованою. Мешканці намагалися обминати це місце, дітей лякали розповідями про розбійників, що переховувалися там у підземеллях. Ходили навіть легенди, що тут переховувалися поплічники славнозвісного Мишка Япончика.
Навесні 1911 року в Миколаєві на вулиці Московській (нині Маріупольська) між вулицями Велика Морська та Спаська розпочалося будівництво нового театру. На той час місто потребувало більш сучасного театру ніж той, що існував, – театр Шеффера. Міська влада за це не бралася, і тоді до справи долучився актор, режисер, антрепренер, який гастролював в Миколаєві, М.Д. Лебедєв. Взявши значну позику в банку, він розпочав масштабне будівництво, до якого долучив підрядника-інженера Я.А. Полякова.
Ззовні будівля виглядала триповерховою з четвертим поверхом над сценою. Театр будувався у стилі модерн. Фасад був прикрашений різноманітними архітектурними елементами, ліхтарями, скульптурами. Над фронтоном було розміщено велику та складну скульптуру Аполлона, який стояв, а біля його ніг сиділи музи.
Театр Лебедєва мав стати самим сучасним на той час, адже там була спроєктована сцена, що рухається, підйомна підлога, оперний та драматичнийзали, декілька концертнихі танцювальних залів, великі приміщення для зберігання театрального реквізиту, передбачалася механічна установка декорацій та небувала для Миколаєва місткість залів – на більше ніж 1000 глядачів. Про це свідчило те, що під час закладання фундаменту будівлі було викопано 800 куб. сажнів землі, а цегляна кладка досягала 1000 куб. сажнів. Роботи йшли повним ходом,були придбані меблі, скульптури та інше театральне приладдя, актори готували нові вистави, а глядачі знаходилися у передчутті зустрічі з мистецтвом. Місцева преса постійно інформувала громадськість про хід робіт, про доставку оздоблення, меблів та декорацій.
Коли до завершення робіт залишалося півроку, керівництво банку, що надало кредит Лебедєву, було заарештоване поліцією та звинувачене у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах. Банк збанкрутував, а з ним і Лебедєв. Поступово право на завершення будівництва театру перейшло до банку. Будівлю вирішили продати, але почалася Перша світова війна, покупців не знайшлося та й сенс купівлі будинку був втрачений.
Недобудований театр простояв без даху майже 40 років. Вже після Другої світової війни, коли почали відбудовувати центр Миколаєва, будівлю намагалися знести. Місцеві жителі згадували, що через потужний вибух повилітали шибки у навколишніх будинках, а от театр встояв. Його перебудували у стилі соціалістичного класицизму та розмістили там Миколаївську обласну універсальну наукову бібліотеку та кінотеатр «Батьківщина».
З тих давніх часів архітектура будівлі дещо змінилася. Сьогодні частина приміщення, що належить Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці, має два крила; одне має чотири поверхи (це вищезгадана надбудова над сценою),інше – три поверхи. В середині будівлі за рахунок висоти стелі розміщується сім поверхів, лише один з яких є підвальним приміщенням. Значна частина підвалів будівлі належить кінотеатру «Батьківщина».
Отже, під частиною будівлі колишнього театру Лебедєва, де сьогодні розміщується наукова бібліотека, є лише один підвальний поверх, до якого ведуть 15 сходинок. І там сховані справжні скарби – книги! А ще живуть бібліотечні привиди та павуки, а у таємних шафах ховаються стародавні скелети, що є реквізитом для квест-гри «За лаштунками книгосховища».
Запрошуємо до Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки прогулятися її підземеллями та поділитися спогадами про таємниці миколаївських скарбів, що залишаються схованими під поверхнею землі або у стінах старовинних будівель міста.
Євген Горбуров, Вікторія Агаркова.