Городянин Василь власноруч створив у дворі багатоповерхівки дерев’яну інсталяцію, яку назвав “Корабель ладу українців”. Місце облаштував для дозвілля сусідів: тут є зона для приготування їжі та спортивний майданчик. Деякі елементи локації інклюзивні.
Про різьблення, техніку роботи та про те, скільки часу витратив на «корабель»- чоловік розповів Суспільному.
У просторі, що стилізований під корабель, є «капітанська рубка» та «кают-компанія» на 11 місць.
«Є також ніс корабля, а також шаховий стіл, який виглядає, як штурвал цього корабля – саме інтелект, розумність. І тому тут капітан найрозумніший сидить, грає в шахи. Є помічники, як повинно бути. Далі є кают-компанія, де знаходиться офіцерський склад, як на кораблі, а тут саме на 11 персон».
Також у просторі є зона «камбузу», де встановили стіл для готування та мангал.
«На будь-якому кораблі люди мають щось їсти. Тут готується м’ясо чи уха, чи ще будь-які страви. Є пожежна безпека, все, як повинно бути, а також стіл для приготування їжі. Далі – мангал, він не може працювати без дров, тому тут поруч є плодові дрова. У нас відключають світло, буває, що можна приготувати тут, якщо дуже буде тяжко з цими всіма незручностями, які нам створюють вороги», – описує простір Василь.
Ідея створення «Корабля ладу українців» у нього виникла влітку 2022 року, після закінчення власної книги. Чоловік розповідає, що хотів віддячити місцю, яким надихався для роботи та підтримати людей під час повномасштабного вторгнення.
«Спершу поставив великий круглий стіл – це пеньок. Місце мало позитивний вплив – викликало хороший настрій, коли люди почали між собою спілкуватися. І я бачив, що простору не вистачає. Надалі я почав доповнювати ці місця і прикрашати таким чином, щоб тут було і зручно, і гарно, і приємно».
Шахова дошка має особливу будову для людей з порушенням зору, каже Василь.
«Тут є підняті і опущені клітини, це для сліпих так роблять, щоб вони могли грати в шахи», – пояснює миколаївець.
За словами чоловіка, для роботи він використовує лобзик та болгарку. Спочатку майстрував вироби зі своїх матеріалів, а пізніше деревину принесли люди.
«На частку матеріалів уже люди скидалися коштами та купляли деревину. Тому це все, як то кажуть, з миру по нитці. І оце все так от складалось. Наприклад, там пеньки з різних районів області привозили сусіди», – говорить майстер.
У своїх виробах Василь також використовує непотрібну побутову техніку. Серед них – смітник з барабана пральної машини та тренажер для преса з прасувальної дошки.
«Була побутова споруда з квартири – переробили її під те, щоб можна було займатися і качати прес. Кут змінюється технічно, теж піднімається ця вся система. Кнопочка є, можна нижче опускати. Такий маленький спортивний майданчик у нас».
На створення виробів виділяється різна кількість часу — від днів до тижнів. Василь зазначає, що на створення інсталяції витратив відносно небагато часу, хоча працював він переважно самотужки. Майстер пояснює це тим, що мав чітке авторське бачення проєкту, яке іншим було б складно втілити.
Найбільш кропіткий витвір Василя називається «Соколівська люлька», якій він присвятив 9 місяців роботи. За словами Василя, люлька зроблена з індійського каменю бідасар та оздоблена золотом і платиною.
«Називається на честь наших козаків – соколів, як їх називали. Зроблена в сучасному виконанні, по технологіях, по яких робили раніше козаки. На люльку ідуть дорогоцінні метали, як повинно бути. Вона сьогодні вважається у світі однією з найдорожчих. Вона дорожча, ніж англійські чи австрійські люльки – ця коштує 50 000 доларів і також працює як інгалятор», – говорить місцевий житель.
За словами Василя, робота з деревом у вільний час стала для нього способом психологічного розвантаження. Чоловік зазначає, що творчий процес допомагає заспокоїтися та зменшити страх під час обстрілів.
Інформація редакції.