Це наша історія
Інженерна еліта міста корабелів (частина друга)
Від редакції: газета «Вечірній Миколаїв» продовжує історичні розповіді про людей, які зробили неоціненний внесок в розвиток суднобудування Миколаєва; стали справжніми обличчями епохи розвитку основної галузі міста. Це інженери, проєктувальники, суднобудівники, життя яких навіки пов’язано з будівництвом кораблів та суден. Це ті люди, забувати яких ми просто не маємо права. Про славні біографії цих людей та про діяльність проєктних організацій міста нагадує наша авторка Алла Царенко.
Один з тих, про кого розповідає Алла Дмитрівна – Сергій Митрофанович Козлов. Він з того покоління юнаків, що разом з батьками пережили воєнне лихоліття. І зрозуміли, що успіх в житті – це професійні знання і натхненна праця.
Доля корабельного архітектора
В МКІ своїм ентузіазмом і любов’ю до професії молодих здібних студентів вводив в інженерію як мистецтво Олександр Григорович Архангородський.
Робітниче життя Сергія Козлова практично розпочалось на новому миколаївському заводі «Океан». В 1952-1960-х роках молодий талановитий корабел працював на посадах начальника корпусного осередку, начальника техвідділу.
Це були роки будування на заводі перших суден-самохідних шаланд, великої серії морозильно-транспортних електроходів-рефрижераторів, принципово нових для заводу суден. На висоті була натхненна праця робітничих бригад, заводських інженерів-практиків, творчо обдарованих молодих інженерів –Ю.В. Старих, Н.В.Чантурія, С.М. Козлова.
1961-1965 роки – Сергій Козлов на посаді головного інженера заводу «Океан». Це завдяки його рішучості і наполегливості прийнята постанова про створення замість малотоннажного суднобудівного підприємства сучасного світового рівня заводу великотоннажних суден, – такого, як ми знали його в найкращі, найуспішніші роки.
В тісному співробітництві з директором заводу Г.Р. Чумаковим Сергій Митрофанович, як представник адміністрації, вміло налагоджував контакти і вирішував заводські проблеми в міністерстві суднобудівної промисловості, в комітеті військово-морського флоту.Там добре знали Козлова, і не один раз пропонували йому престижні посади. Та він залишився вірним заводу «Океан». Роки серійного будівництва рефрижераторів зблизили конструкторсько-технологічну службу «Океану» з проектувальниками ЦКБ «Чорноморсудопроект».
В 1965 році сталися різкі зміни долі молодого головного інженера. За рекомендацією партійного керівника Іващенко А.В. і директора «Океану» Чумакова Г.Р. Сергій Митрофанович Козлов призначається начальником і головним конструктором ЦКБ «Чорноморсудопроект». Це було його фахове бажання і любов до творчості в проєктуванні.
Програмним рішенням нового начальника ЦКБ було поставлено завдання проєктувати не менш одного головного судна за рік. І воно було виконано та перевиконано. За проєктом ЦКБ будували судна серіями на трьох миколаївських заводах, на херсонському та деяких російських.
Як головний конструктор і начальник проектної організації С.М. Козлов проводить цілеспрямовану роботу з підбору та вихованню кадрів; з управління діяльністю головних конструкторів проєктів.
За часи його головування (1966-1990 роки) за 29 проєктами на 9-ти суднобудівних заводах побудовано 343 судна:
133 універсальних суховантажних за 6 проєктами;
59 балкерів за 4 проєктами;
24 спеціалізованих транспортних за 6 проєктами;
116 рибопромислових і рефрижераторів за 7 проєктами.
6 спеціалізованих науково-дослідницьких і допоміжних для ВМФ за 6проєктами.
Лебедина пісня – в космічний простір
В 1968 році ЦКБ «Чорноморсудопроект» і Чорноморському суднобудівному заводу поставлено завдання національного значення – створити за короткий час унікальне судно – командно-вимірювальний комплекс, що за програмою освоєння космосу забезпечить безпекові польоти радянських космічних апаратів.
За постановою уряду головним конструктором цього проєкту призначено Сергія Митрофановича Козлова, його заступником Юрія Теодоровича Камінецького. Головним будівельником на ЧСЗ був Іван Йосипович Вінник, його заступником – Ігор Миколайович Овдієнко. Це були незабутні часи!
З величезним піднесенням і ентузіазмом за мінімальний час, як проєктувальники, так і спеціалісти ЧСЗ, вирішували питання в найкращому варіанті створення цього унікального корабля, з якого мав бути одночасний двосторонній зв’язок та управління космічними об’єктами на відстані до 4 тисяч кілометрів.
Постанова про створення «Академіка Сергія Корольова» вийшла у вересні 1968 року; вже у листопаді почали надходити необхідні креслення. Всі питання по будівництву на заводі були під контролем Камінецького, Вінника та Овдієнка.
Приймальний акт підписано 28 грудня 1970 року в присутності запрошених космонавтів В.Ф.Биковського та В.М. Волкова.
В 1972-1973 роках за ініціативою Сергія Козлова вперше в практиці роботи ЦКБ організовано спеціальний підрозділ перспективного планування з метою вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду розробки проєктів і будівництва суден з новими принципами руху на повітряній подушці, полупогружних, екранопланів.
Наприкінці 80-х років «Чорноморсудопроект» знаходився на верхівці своєї сили і могутності, – був накопичений багатий досвід створення самих різноманітних плавучих споруд, активно розглядалися нетрадиційні напрямки діяльності.
Виступаючи на святкових зборах, присвячених 40-річчю підприємства у 1995-му році, Козлов підкреслив згуртованість колективу, здатність з успіхом вирішувати найскладніше завдання, вихід в число кращих проєктних організацій країни.
За часи свого директорства Козлов не звільнив жодного співробітника з посади, бо завжди намагався знайти спільну мову і задовільне рішення виникаючих проблем. До своєї справи і роботи ставився фанатично. Суботу вважав робочим днем. Неймовірною енергією і активністю 25 років заряджав своїх корабельних архітекторів.
Мрії здійснюються, а іноді залишаються мріями
Юрій Камінецький з мого покоління, якому пощастило в післявоєнні 50-ті роки безкоштовно здобути гарну вищу освіту, одержати цікаву творчу роботу, зустріти на своєму шляху талановитих доброзичливих спеціалістів-практиків.
З юності Юрій мріяв про морську інженерну професію і отримавши її в МКІ, починає свою кар’єру на Чорноморському суднобудівному заводі конструктором під керівництвом головного конструктора Костянтина Іваницького. Ще в студентські роки помітна була його прихильність до наукової діяльності.Молоді конструктори майже щодня відвідували технічну бібліотеку, щоб роздобути свіжий номер журналів «Судостроение», «Технологиясудостроения», «Судостроение за рубежом». Це були джерела інженерних знань і творчого зростання.
В 1963-му році, за покликанням душі, молодий спеціаліст разом зі своїм вчителем і наставником Іваницьким, переходять до проєктної організації ЦКБ-21 «Чорноморсудопроект». За 30 років діяльності в цій організації він пройшов всі основні посади – від конструктора до начальника і головного конструктора в складні 90-ті роки.
Проєктування– життєве призначення Камінецького, і доля його таланту склалася успішно, – досконало пізнаючи всі тонкощі суднобудування.
На кожній посаді він проявив себе з найкращих сторін, бо мав не лише цінний технічний талант, а й організаційне вміння співробітничати з заводчанами, знаходячи вихід зі складних ситуацій, що трапляються на виробництві.
Більше 20 років на високих посадах Юрій Камінецький реалізовував технічну політику «Чорноморсудопроекту», зокрема, удосконалення конструкцій і технологій побудови суден, що було реалізовано в 30 проєктах суден різного призначення. Більша частина їх створена вперше у вітчизняній і світовій практиці.
Значний результат творчості Камінецького, як головного інженера, –проєкт конструктивного повного транспортного судна для Арктики з розвантаженням судовим гелікоптером «Вітус Берінг». Інженер був ініціатором створення нових швидкісних вантажних лайнерів газотурбоходів типу «Капітан Смирнов».
Унікальний науковий комплекс командно-вимірювальний пункт «Академік Сергій Корольов» для забезпечення космічних програм був спроєктований за активною участю Юрія Камінецького.Як заступник головного конструктора проєкту, він вирішував проєктні питання, здійснював керівництво інженерним забезпеченням побудови, випробування та здачі корабля в експлуатацію.
Як згадував Ігор Овдієнко, що працював разом на будівництві замовлення, Камінецькийй серед ночі міг відповісти на запитання: де, що, в якому стані і етапі відбувається на судні. До кого і за яким питанням звертатися для їх вирішення.
В далеке плавання проводжали ті, що створили цей чудо-корабель. З щасливим обличчям, з гордістю в очах вони промовляли «Ми це зробили!»
«Халсан» не вийшов у море
«Чорноморсудопрокт» був базовим по судам транспортного флоту, але мав значний потенціал для проектування кораблів військового значення.
Бюро працювало в цьому напрямку, – часто ці проєкти були кваліфіковані як «допоміжні» чи «наукові», хоча за складністю перебільшували бойові кораблі. Крім таких допоміжних суден для ВМФ, спеціалісти ЦКБ спроможні були створювати проєкти унікальних базових кораблів.
70-80 роки на ЧСЗ вже будуються два крейсери з гелікоптерами, чотири важких крейсери-авіаносці. В світовій практиці відбувається переоснащення потужних транспортних суден в бойові авіаносці. «Чорноморсудопроект» отримав завдання на розробку чотирьох варіантів проєкту крейсера з гелікоптерами на базі проєкту газотурбоходу «Капітан Смирнов», що на той час був найбільшим і найшвидкісним судном в Союзі.
Проект отримав шифр «Халсан», назва одного з видів степового орла. Його доручено розробляти групі конструкторів під керівництвом головного інженера Юрія Камінецького. Заступником призначено М.Т.Чорноморенка.
Детально описує технічні характеристики і можливості «Халсана» та його долю Олександр Карманов, що працював в групі Камінецького. Складне технічне завдання було успішно виконано. Проєкт одержав високі оцінки, складав гордість технічної думки України.В березні 1980 року постановою уряду «Халсан» було занесено до десятирічної програми будівництва ВМФ.
Та не судилося. Іноді так бувало, що спроектовані і навіть напівзбудовані досконалі кораблі за волею високопосадовців, мабуть, не дуже компетентних, вважаються неперспективними і не знаходять свого життєвого шляху. Це мав бути бойовий корабель з 28 військовими гелікоптерами в двох ангарах.
Але цей цікавий і здатний бути корисним для держави корабель залишився мрією його створювачів-проектувальників.
Висококваліфікований спеціаліст-конструктор, талановитий і працьовитий інженер-кораблебудівник Юрій Теодорович жив в колективі товаришів-проектувальників-фанатів технічної творчості. В складних ситуаціях він ніколи не перекладав відповідальність на своїх підлеглих, разом з ними бував у багатоденних відрядженнях по здачі суден. Все робилося заради спільної справи – створення нового найкращого судна.
Професіональні знання, поважне відношення до опонентів дозволяли Юрію Камінецькому раціонально вирішувати найтупіковіші ситуації, що виникають у великих справах. Таких людей не можна забувати, – треба згадувати і наводити молодому поколінню, як взірець творчого життя.
Не можна в одній статті розповісти про всіх причетних до успіху потужного багатоцільового проєктного закладу, – всіх пам’ятаємо і дякуємо!
Вони жили повноцінно, самовіддано працювали і своєю натхненною працею створили імідж міста корабелів, столиці інженерної думки. Живемо надією на відродження суднобудування в Миколаєві!
Алла Царенко, ветеран ЧСЗ, в минулому бібліограф науково-технічної бібліотеки.