Це наша історія
Інженерна еліта міста корабелів (частина 4)
Наступна наша розповідь про людей науки і виробництва, що на сторінках місцевого видання 2018 року «Не дозволяй душі ледарювати».
Автор книги – Подгуренко Володимир Сергійович, кандидат технічних наук, почесний винахідник та енергетик України, автор підручників, багатьох журнальних і газетних публікацій. Він стояв у джерел української вітроенергетики – головний конструктор – директор Аджигольської вітроелектростанції. Більше 30 років працював на НВКГ «Зоря»-«Машпроект» пройшовши конструкторську школу колосовської команди. Своєю книгою він висловлює учнівську подяку своїм вчителям – першокласним спеціалістам газотурбобудування.
За потребою часу
У п’ятидесяті роки минулого сторіччя в Миколаєві побудовано нове потужне підприємство (містяни знали його як ПТЗ «Зоря») з завданням виробництва судових парових турбін значної потужності для важких лінійних суден цивільного і воєнно-морського флоту.
Видатні інженери-турбіністи, що мали значний досвід у створенні авіаційних двигунів, розуміли, що епоха паросилових установок та дізеля закінчується, майбутнє – у розвитку флоту з газовими турбінами. Ініціатором втілення цієї ідеї був Сергій Дмитрович Колосов – головний конструктор казанського авіамоторобудівного заводу. Застосування газових турбін на флоті навіть деяким високопосадовцям здавалось неможливим.Та як висловлювався один з філософів «хто винаходить і робить те, що інші вважають неможливим,- це великі люди»
Немало зусиль доклав С. Д. Колосов доказуючи у міністерствах можливість і необхідність конструювання, серійного виготовлення і монтажу газових турбін на судах. Завдяки його зусиллям і підтримці однодумців 7 травня 1954 року вийшла постанова Ради міністрів про створення у Миколаєві на базі ПТЗ «Зоря» спеціального конструкторського бюро для проектування корабельних газотурбін. Головним конструктором призначено Сергія Дмитровича Колосова.
Нещодавно побудований завод був налаштований на виробництво судових парових турбін. Здійснюючи його перепрофілювання на виробництво дослідних і серійних газових турбін треба було переглянути всі технології, навчити заводських фахівців тонкощам виготовлення окремих деталей.
Казанський десант
Створюючи колектив однодумців для роботи в Миколаєві Сергій Дмитрович особисто відбирав і запрошував працівників до себе в конструкторське бюро. Він не упускав жодної, в його розумінні, яскравої талановитої особистості, знав кожного, з ким мав працювати.
Для організації творчого колективу однодумців він фактично створив свою конструкторсько-виробничу школу з висококваліфікованими фахівцями, що приїхали з Казані. В серпні 1954 року 60 фахівців (з них 20 конструкторів) переведені з родинами до Миколаєва з Казанського авіамоторного заводу. Вони склали ядро нової проектної організації – СПБ «Машпроект». Миколаївці «»охрестили» їх як «казанський десант». Наша громада поповнилась новими громадянами – миколаївцями, що привнесли з собою творчий дух і доброзичливість.
Жіноче обличчя творчості
Основу «казанського десанту» склали сімейні пари. Були родини, де подружжя займалось однією справою – створення газотурбінної техніки. Жінки в таких родинах ні в чому не поступались своїм чоловікам. Вони були особистостями захопленими, цілеспрямованими, грамотними, активними у праці. З Казані в Миколаїв разом з іншими фахівцями прибула і родина Котових. Тамара Сергіївна майже відразу очолила конструкторську бригаду роторів у відділку турбін. Під її керівництвом були спроектовані всі ротори газотурбінних двигунів другого й третього поколінь.. Вона проявила себе знаючим, вольовим, вимогливим конструктором, до думки якої прислухались, брали її за основу. З хвилюванням чекали збирання, випробування, розбирання кожного нового двигуна. Невідкладно й швидко намагались усувати виникаючи дефекти працюючи над удосконаленням виробу. Тамара Сергіївна була ерудованою людиною, фахівцем високого класу Нею були розроблені всі компоновки турбінної частини двигунів другого покоління.
Зберегти пам’ять про корифеїв науки і виробництва
Одній особі неможливо створювати такі потужні двигуни – це плід колективної праці корифеїв газотурбобудування. А таких у Колосова було достатньо. Саме час згадати їх – з повагою – з іменем по батькові:
КОНЦЕВИЧ Феодосій Володимирович, перший заступник головного конструктора,
РАДІОНОВ Павло Тихонович, заступник головного конструктора,
КУДРЯШЕВ Лев Миколайович, керівник відділу потужностей,
РЕГІДА Федір Іванович, головний технолог,
БАТИРЕВ ШевкетУсеінович, керівник відділу компресорів,
КІРЗНЕР Фелікс Ісаакович, керівник сектора із створення реверсних турбін.
«Великі без імені» – так назвав поет створювачів військової техніки. Це були люди таємничі – про них не розповідали по телебаченню, не писала преса, мало знала місцева громада. Ці люди творили історію нашого міста з великою відповідальністю і любов’ю до своєї справи.
В СПБ «Машпрект» працювало більше тисячі інженерів-фахівців, вони розробили проекти газових турбін декількох поколінь, що знайшли своє втілення на потужних вантажних судах і військових кораблях.
У 1978 році на Чорноморському суднобудівному заводі завершено будівництво першого на новому технологічному рівні швидкісного потужного транспортного судна з горизонтальною обробкою «Капітан Смірнов».
Проект судна розроблено ЦКБ «Чорноморсудопроект». Газову турбіну нового типу для транспортних суден розробили конструктори СПБ «Машпроект», виготовили її спеціалісти ПТЗ «Зоря». Суднові пристрої та механізми проектували і виготовляли в ПКБ «Прогрес».
Це один з багатьох прикладів співпраці миколаївських наукових та виробничих підприємств.
Всіх пам’ятаємо і дякуємо!
Ветерани НВКГ «Зоря»-«Машпрект» неодноразово підіймали питання про надання підприємству імені Колосова – людини, яка зробила революцію в оснащеннікораблебудування потужними газовими турбінами, та нажаль голос народу не чують зверху.
Живемо надією, що повноцінно за фахом відродиться науково-виробничий комплекс «Зоря»-«Машпроект» і його нові турбіни дадуть «повний вперед» потужним кораблям України.
Алла Царенко, ветеран ЧСЗ,
в минулому бібліограф науково-технічної бібліотеки.