Це наша історія
Інженерна еліта міста корабелів (частина 3)
У 1997 році у престижному миколаївському видавництві вийшов нарис про історію проєктно-конструкторського бюро «Прогрес» авторства відомих миколаївських інженерів-кораблебудівників Бориса Бугаєнка та Анатолія Галя. Називався він красномовно (у перекладі з російської) «Спалах нової зірки – драма технічних ідей». Ми продовжуємо публікації нашої постійної дописувачки Алли Царенко про історію та фахівців проєктних організації Миколаєва.
«Фізики» та «лірики» – уособлення епохи
Були часи, коли в нашому у суспільстві проходила дискусія: хто більш важливий в житті – фізики чи лірики? Наша виробнича інженерія була настільки освічена, цікава і духовна піднесена, що не поступалася «лірикам».
Один з авторів нарису – Бугаєнко Борис Андрійович, доктор технічних наук. професор Академії технічних наук України. Три десятиріччя працював в ПКБ «Прогрес» конструктором, начальником проєктного відділу, головним конструктором Він – автор наукових монографій, підручників, публікацій в журналах, патентів та винахідницьких досліджень.
Галь Анатолій Феодосійович, кандидат технічних наук, автор наукових монографій, викладач МКІ, вчений секретар відділення морської техніки та морських технологій Академії інженерних наук України, автор наукових статей, винахідів, патентів.
Їхня книга – як відлуння далекої і близької для душі виробничої юності. Ось як вони пояснюють назву своєї книги. В сучасній астрономії відоме незвичайне явище.
Спалах нової яскравої зірки
Незвичайне явище, – спалах небесного світила. Декілька днів швидко зростає, дуже яскравий, а потім спадає до первинного стану.
Історія ПКБ «Прогрес» східна з цим явищем. Підприємство виникло майже на порожньому місці і стало «зіркою» в галузі судового машинобудування. Одним з методів підвищення ефективності у виробництві, (в тому числі і у суднобудуванні), є уніфікація та стандартизація. Суднобудівні заводи постійно виказували незадоволення та безлад у проєктуванні та виробництві великої кількості механізмів та пристроїв для комплектації суден. Найчастіше з близькими характеристиками, що проектувалися різними конструкторськими організаціями.
В напрямку стандартизації та уніфікації працювало Ленінградське ЦКБС-4, спеціальне конструкторське бюро стандартизації. За указом міністерства суднобудівної промисловості від 22 березня 1957 року визнано необхідним і цілевиправденним створення на місцях, «зокрема в Миколаєві, в Південному суднобудівному центрі України, проектної організації для розробки і стандартизації судових механізмів.
Спочатку це була філія Ленінградського ЦКБС-4 на чолі з його представником Володимиром Федоровичем Гавриловим. Суднобудівним машинобудівним заводам Миколаєва запропоновано здійснювати підтримку і допомогу в новому проєктному закладі щодо комплектування конструкторськими кадрами.
На основних посадах – всі СВОЇ
Штатним начальником філії призначається Петро Антонович Буряк, –спеціаліст-суднобудівник, виробниче життя якого багато років проходило на заводі імені 61-го комунара. Авторитетна особистість на заводі в часи його відбудови після фашистської окупації, – керівник планово-диспетчерського відділу, заступник директора заводу.
З липня 1957 року головний інженер філії ЦКБС 4 Дмитро Петрович Хабенко, переведений з посади очільника технологічного відділу заводу імені А. Марті.
Це людина з того покоління, що починали працювати з юнацтва. Вже з 12 років, – він на машинобудівному заводі на Донбасі. Далі навчання в МКІ, завод імені Марті, головний механічний цех, конструкторський відділ. В роки війни Дмитро Хабенко разом з евакуйованими миколаївцями та астраханцями ремонтували і будували військову техніку.
Наближаючи перемогу
В 1946-му році, як авторитетний спеціаліст і порядна людина високих моральних принципів Хабенко, відряджений на три роки до науково-технічного відділу Берлінської військової комендатури з ціллю контролю за проведенням репарації. Довелося вивчати стан суднобудування в Німеччині, нові технології та технічну документацію.
Повернувшись на рідний завод, кваліфікований спеціаліст, чимало бачивши і вивчивши за кордоном, Хабенко Дмитро Петрович займає посаду керівника технологічного відділу заводу, де в ті ж часи проходила реконструкція, втілення прогресивних технологічних методів суднобудування.
14 років Хабенко працював з ПКБ «Прогрес» головним інженером. Він завоював неперевершений авторитет і повагу своїх співробітників.
Горбенко Ю.М., Іваницький К.Ф. Хабенко ДП, –такі знакові і дорогі для корабелів імена незвичайних інженерів, що були піонерами становлення довоєнного суднобудування, сприяли збереженню його потенціалу в умовах війни, відроджували в післявоєнні роки.
Своїм виробничим девізом і професійними знаннями вони щиро ділилися з молодим поколінням інженерів післявоєнного часу. І в цьому була міць нашої науково-технічної і промислово-виробничої громади.
З визначенням керівництва організації визначається і номенклатура проектних розробок, створюються перші три відділи: шпилі, і брашпилі, сепаратори, автоматика, ліфти, транспортери.
В штат прийнято 185 співробітників, серед них представники старшого конструкторського покоління, переведені з заводу імені Марті, імені 61 комунара, «Дормашини».
Молоді спеціалісти, випускники МКІ, 1957-1959 років привнесли молодий запал, ентузіазм, новаторський підхід до праці і життя. Хоча молоді була ще малодосвідчена, та вона з повагою і довірою прислухалася до старшого покоління, що мали можливість щиро передати свої життєвий і виробничий досвід молоді.
Молоді, але завзяті
Багато з них пов’язали своє життя з молодою організацією, розпочавши кар’єру конструкторами, техніками, пройшовши весь шлях конструкторської долі, з роками ставши керівниками підрозділів.
Далі відбувається структурне вдосконалення організації, створюються нові відділи, починається інтенсивна практична робота, розробка проєктів судових механізмів. В 1959 році затверджено план розвитку організації на семиріччя 1959-1965 роки.
Важливе явище в житті конструкторського бюро був наказ комітету суднобудування в липні 1962 року, визнання самостійною проєктною організацією. В 1966-му році за пропозицією директора закладу Буряка П.А. надано офіційну назву «ПКБ Прогрес». В ті часи все життя йшло під гаслом науково-технічного прогресу.
В 60-ті роки зростає чисельність організації, розроблено понад 70 проєктів механізмів. За розробленими проєктами створюються головні зразки пристроїв, що дедалі втілюються у виробництво, монтуються на судах.
Це принципово нові технічні рішення, механізми і пристрої сучасного рівня розвитку судової техніки. Підіймається і вирішується питання будівництва виробничо-експериментальної бази, без якої неможливий розвиток сучасної проектної організації.
Побудоване і вже в січні 68-го року починає працювати це достатньо потужне підприємство, де виготовлялися не тільки досвідні вироби, а й головні для встановлення на важливих промислових об’єктах.
Очільником досвідного підрозділу промислової експериментальної лабораторії ПЛ призначено А.П. Гострик, керівника технологічного бюро ПКБ. Головним інженером став С.А. Воробйов, що мав на той час значний виробничий досвід.
До справи залучають «стару школу»
На чолі з новим керівником ПКБ «Прогрес» Віктором Антоновичем Бугаєнко удосконалюється структура організації. Визначаються посади головних конструкторів, за спеціалізацією, що мали вже не абиякий досвід в проектуванні досвідних зразків і головних механізмів.
Керівне технологічне ядро очолював головний інженер Дмитро Петрович Хабенко.Та з віком і здоров’ям збираючись уходити на пенсію, вболіваючи за доручену справу, імідж організації він підбирає за діловими якостями свого наступника.
За його рекомендацією вибір пав на випускника МКІ 1958 року, що працював на той час в ПКБ вже майже 12 років Станіслава Сергійовича Павлова.
Він був фактичним лідером в проєктуванні, випробуванні та здачі головних зразків автоматичних швартових пристроїв.
І що таке ПЄЛ?
Восени 70-го року на посаду начальника організації рекомендовано Юхима Васильовича СлепушкінаВін мав досвід керівника від майстра до начальника цеху на Чорноморському суднобудівному заводі, завідувача відділом оборонної промисловості в партійних органах і привніс ділову, свіжу течію і в самому ПКБ і на дослідницькому виробництві.
Запроваджується проєктування нових пристроїв і механізмів, як з основної номенклатури, так і досвідні головні виробничо-експериментальні лабораторії – це ПЄЛ.
Це комплексні якірні пристрої з дистанційним управлінням; пристрої механізації транспортування спеціальних і промислових вантажів; палубних механізмів; спуско-підйомних пристроїв механізовані люкові закриття.
Професіоналізм та відданість до дорученої справі робітників ПЄЛ – гарантія якісного виготовлення унікальнидорученої складних механізованих пристроїв для нових нового покоління суден, що будувалися на південних заводах.
ПКБ впевнено крокує до розробки принципово нових технічних рішень, –створення механізмів на сучасному рівні судової техніки. Це різного виду підйомники для спеціальної військової техніки, зокрема, для підйому гелікоптерів на ракетних крейсерах.
Проєкти якірних пристроїв з дистанційно-автоматичним управлінням.
Драма технічних ідей
80-ті роки – інтенсивне виконання суднобудівної програми. На морські простори виходять судна і кораблі нового покоління в їх оснащенні судовими механізмами. Велика доля проектів ПКБ «Прогрес». Заслуговують увагу і повагу великі і цікаві проекти: спуско-підйомні механізми для судна рятувальника підводних човнів «Осьміног». Активну участь приймає ПКБ у рятувальній космічній програмі, проектування рятувального комплексу «Дрозд». Розроблені спуско-підйомні механізми для військових кораблів проекту «Орлан»; для науково-дослідницьких суден і плавбурових установок.
Роботи було багато, – корисної і цікавої. Кожного року понад 50 проєктів складали конструктори, десятки механізмів виготовляли на виробничо-експериментальному підприємстві. Змінюється керівництво організації, –головним інженером призначено Миколу Григоровича Кіриченка, досвідченого спеціаліста і керівника підрозділів ЧСЗ. Посаду директора займає Станіслав Сергійович Павлов.
Так наступають сірі, а потім і чорні 90-ті і послідуючі роки. Перебудова, ринкова економіка не сприяли подальшому розвитку підприємства в його фаховому напрямку.
Керівництво намагається зберегти стосунки з підприємствами суднобудівної промисловості, роздобути замовлення на розробку механізмів необхідних для переробки сільськогосподарської продукції та технічні ідеї ПКБ «Прогрес» не знаходять втілення.
Молоде покоління миколаївців, проходячи будівлю на вулиці зі старовинною назвою «Потьомкінська», не здогадуються, що за цими стінами кипіла бурхлива інженерна діяльність, створювалися проєкти потужних пристроїв.
За свою історію ПКБ «Прогрес» створило понад 2 000 проєктів, за якими побудовано біля 100 000 механізмів для суднобудівної та інших галузей промисловості. За кожним проєктом, кожною розробкою, кожним кресленням, – прізвища головних керівників, конструкторів різних категорій.
Всім повага і подяка, бо вони були «зірками» в інженерному житті міста корабелів. Досвід і майстерність уходять з людьми, – потребуються десятиліття для відновлення того технічного потенціалу, що був досягнутий у XX сторіччі.
Живемо надіями, будуть нашими Крим і Чорне море, будуть нові кораблі, будуть потрібні розумні голови, їх створювачів – інженерів нового покоління.
За нарисом Бориса Бугаєнка та Анаталія Галя – Алла Царенко, ветеран ЧСЗ.
