«ГОЛОВНЕ – ЩО ТИ Є У МОЄМУ ЖИТТІ»…
Протягом 12-14 травня 2025 року в Ужгороді пройде Всеукраїнський дитячий театральний фестиваль-премія «Золота китиця». Цей найбільший фестиваль Закарпаття – справжній «дитячий театральний Оскар»! 160 юних акторів – 8 найкращих колективів країни (Київ, Буча, Запоріжжя, Миколаїв, Вінниця) – привезуть 10 професійних вистав.
Так-так, наша Миколаївщина – у числі запрошених. Точніше – театр-студія «Дарунок неба» (Миколаївська обл., Воскресенське): керівник Роман Шворак, режисер-постановник Віктор Смірнов. Колектив покаже дві вистави, і обидві – про воєнний час, про те, як жахлива війна вторглась у мирне життя українських підлітків. Авторкою обох п’єс є драматургиня Ірина Феофанова, і хоча сьогодні живе в Ірпені, вона наша землячка.
Першу виставу «10 км» цей дитячий театр показав у травні минулого року. То була унікальна подія – моновистава, в якій найскладнішу роль талановито виконав 12-річний актор Дмитро Пастух. На сцені хлопчик з Маріуполя розповідає про окупацію рідного міста, втрату рідних людей – батька та матері, а також – вірного четвероногого друга, собаки Айди. Жахлива, сумна історія має оптимістичну кінцівку. Головний герой зустрічає щеня, яке стає для хлопця підтримкою в житті, не дає згаснути вірі в майбутнє.
З цією виставою миколаївський колектив побував на гастролях в низці міст України та за кордоном і мав величезний успіх. Миколаївцям аплодували Київ, Мукачево, Кропивницький, польській Вроцлав та п’ять міст Німеччини, в тому числі Магдебург, Ганновер, Галлє.
І ось, через рік, – нова вистава від «Дарунка неба». Першого травня на сцені Миколаївського театру ляльок відбулась прем’єра психологічної драми «Між нами війна» (нагадуємо: авторка п’єси Ірина Феофанова). Герої – підлітки, які живуть в Миколаєві, кохають один одного, і ніхто з них не чекає на війну і розлуку.
Історія – яких десятки тисяч в нашій країні. Міла з мамою їдуть в евакуацію до Німеччини, Даня зостається в Україні, бо не можна залишити стареньку, хвору бабусю, яка живе в селі. Що зостається закоханим – тільки спілкування через SMSки та рідкі телефонні дзвінки. Як же вони чекають на такі чутливі «зустрічі» крізь сотні кілометрів!
Дівчинці дуже важко за кордоном, вона одинока, в шкільному колективі її сприймають як чужу. «Головне – що я маю тебе», – пише вона Дані. Ця тоненька ниточка кохання тримає кожного з них в житті. Але одного дня зв’язок переривається. Місяць повного мовчання. А потім в трубці мобільника – не Данін, чужий голос. Бабусине село опинилось в окупації, і тепер хлопець в полоні у ворога. Біль, жах, надія, очікування – все переплелось в душі закоханої дівчини.
На щастя, Даня виходить з полону живим. Але поранену ногу врятувати не вдалось. Як жити далі? Що чекає в майбутньому на підлітків, в життя яких разом з війною вдерлось справжнє горе? Невідомо. Останні хвилини вистави – це повільний танець удвох… Міла і Даня ніжно та обережно притискаються один до одного. Колись вони так любили танцювати…
***
Миколаївські глядачі влаштували творцям вистави справжні овації – настільки були вражені і болючою темою, і талановитою грою підлітків, і режисерськими винаходами у створенні цікавих мізансцен та декорацій. Виставу не можна було дивитись без сліз… тож були і сльози, і море квітів, і бурхливі оплески. Довгий час не відпускали зі сцени юних талановитих виконавців Аріну Юнусову та Іллю Вороніна, режисера-постановника Віктора Смірнова та режисера, фахівця з музичного оформлення Романа Шворака.
Була у цієї прем’єри ще одна «родзинка». Саме так – новою виставою – 1 травня 2025-го режисер Віктор Смірнов відзначив свій 50-річний ювілей. Тож – двічі вітаємо, маестро!
Бажаємо успіху на фестивалі «Золота китиця»!
Наталія Христова.
Фото Сергія Кононенка.