Слово «цигани» набуло асоціацій з чимось незаконним. Навіть похідне дієслово «вициганити» означає «добути, настирливо просячи, вимагаючи» або «задурити людині голову так, аби щось забрати в неї». Проте подібні узагальнення – ніщо інше, як дискримінація за етнічною ознакою. Серед ромів є різні люди, так само як і серед українців, американців чи корейців, але національна чи етнічна належність ніяк не впливають на характер чи дії людини.
Адже роми – це народ, якій набагато більше, ніж стереотипне уявлення про нього. Як і серед будь-якого іншого народу, серед ромів можна зустріти абсолютно різних людей. Назва ж народу «роми» походить від грецького «romaioi» – «ромеї» і використовується для позначення групи народів індійського походження, що проживає у багатьох країнах світу, зокрема в Україні.
Традиції та реалії
Розповімо про таку історію, як ранні шлюби у ромів. Посватати циганчат можуть ще в дитинстві – як захочуть батьки. Дівчинка-наречена може піти в будинок майбутнього нареченого з 10 років і жити там аж до весілля – ще кілька років. Звісно, далеко ще не всі цигани видають рано заміж своїх дітей. До весілля наречена-циганочка може здобувати освіту. У бідних циган до вчення ставлення дуже просте – навчилася читати-писати-рахувати – вже добре, можна кидати школу.
Якщо наречена-циганка закінчила школу і здобула середньо спеціальну або вищу освіту, то за неї належить великий калим. Щойно призначають день весілля, школу кидають обоє – і наречений, і наречена. Усі витрати має взяти сім’я нареченого. Наречена-циганочка виходить заміж у білій сукні та фаті. Обов’язково велика кількість золотих прикрас на шиї, пальцях і кистях рук.
Для циганки це непростий день. Вона йде без можливості повернутися. Розлучення у циган не вітаються. Так само швидко, як зіграють весілля, вона зобов’язана почати народжувати дітей – років із 14. До повноліття за паспортом у дівчат зазвичай вже є троє, а то й четверо дітей.
Ромський народ став одним з об’єктів расової дискримінації та ксенофобії з боку нацистів ще з початку 30-х років 20-го століття. Головним чинником, що призвів до геноциду ромів, була расова теорія нацистів. У третьому рейху ромів традиційно класифікували як «неповноцінних», «недолюдей», вважали «асоціальними» елементами, схильними до скоєння злочинів, жебракування, бродяжництва, що загрожує безпеці суспільства. Тому їх зараховували до категорії осіб, яких потрібно знешкодити, оскільки вони визнані загрозою для «чистої» арійської раси.
Страшна трагедія сталася в селі Красненьке, що на Кривоозерщині Первомайського району. В це село були депортовані карпатські цигани. Нині тут немає жодної циганської родини. Та місцеві жителі знають, що в урочищі «Западня» наоколиці села свою смерть знайшли близько п’яти тисяч ромів. Нині ще живі ті, хто пам’ятає ті події. За спогадами цих людей можна відновити майже повну історичну картину того, що сталося в Красненькому. Місцева жителька Маланка Рибак згадує: «Циганське населення Балкан і Карпат із релігійних міркувань не брало в руки зброї й не воювало на боці фашистів та їхніх союзників румунів. За це ромів виселяли з батьківщини».
Жителька сусіднього села Мала Мечетня Людмила Лобода пояснює: «Щоб заохотити ромів до переселення, їм пообіцяли на завойованих землях краще життя». Завідуюча сільською бібліотекою Надія Рябокінь повідала те, що чула від мами: «Восени 1942 року в наше село кибитка за кибиткою почали прибувати цигани. Кажуть, що підводи розтягнулися на кілька десятків кілометрів. Для них підготували місце в урочищі Западня над Бугом. Жили вони в землянках під час страшенно холодної зими». Очевидці згадують, що цигани були людьми заможними, везли із собою красиві ковдри, хустки та жіночі вбрання з дорогих тканин. Чоловіки були в шкіряних штанях, добротному взутті. Втім, згодом вони обмінювали крам на хліб і крупу. Зрештою одяг зносився, міняти на їжу вже не було чого. Тоді їм допомагали місцеві жителі. Жителька села Тетяна Кондратюк розповіла, що «місцеві жителі не дали померти голодною смертю. Під загрозою власному життю потай передавали бідолашним їжу».
Антоніні Терентіївні Сікорський було 12 років, коли до Красненького пригнали циган. Вона згадує: «Нам, дітям, було цікаво спостерігати за ними. Красиві були люди, не схожі на нас. Щоправда, зовсім не розуміли ні російської, ні української мови. Спочатку ми їх боялися. Але згодом потоваришували з циганськими дітьми, ділилися з ними харчами. Чоловіки були майстрами, із заліза посуд робили, ковалями були знатними. Жінки з табору ходили ворожити по дворах».
Страшну зиму 1943-го пережили не всі роми. Очевидці кажуть, що помирали від голоду й холоду просто в балці. Циган не стало в Красненькому буквально за одну ніч, як тільки з’явився в небі перший радянський літак. Нацисти їх зігнали в інше місце і знищили. В урочищі «Западня» відкрито пам’ятний знак «Жертвам волелюбного народу сербсько-ромської національності, який зазнав тортур від фашистських загарбників». Камінь, який став своєрідним обеліском, взяли з того самого урочища «Западня», де був розташований табір.
Слід зазначити, що у роки Другої світової війни роми воювали проти гітлерівців. У складі геройського десанту К. Ольшанського при звільненні м. Миколаєва воював і загинув ром за національністю – Тимофій Ілліч Прокоф’єв, удостоєний звання Героя Радянського Союзу посмертно.
Страви овіяні романтикою мандрів
Ліна Костенко називала ромів «протяг золотий історії держав». Роми дуже люблять дітей, яким завжди дістаються найкращі фрукти, овочі, інші продукти. Мами можуть бути худими, трохи голодними, але діти – ніколи. До сих пір в таборі або ж, в селах, де компактно проживають роми, наприклад, на Закарпатті, є три господині і кожна готує одну страву в день: перша – сніданок, друга – обід, а третя – вечерю. Кожна з них збирає всіх дітей та годує. Тож діти мають щонайменше триразове харчування. Таборове життя дозволяє вижити. Тому для рома найстрашніше – втратити довіру всередині табору.
Взагалі, їжа для них – святе. Багато людей, почувши словосполучення «ромська кухня», подумають: «У них усе примітивно!» А насправді, ромська кухня неймовірно вишукана. Цим вони завдячують своїм предкам-музикантам та кочовому способу життя. Ще три століття тому в будинках князя Ференца Ракоці, графа Міклоша Берчені були колективи ромських музикантів. Тому під час великих свят роми мали змогу куштувати різні страви й насолоджуватися ними, бачити, чим пригощають багатії. Так музиканти поповнили вишуканими рецептами ромську кухню.
Роми найбільше люблять три свята: Різдво, Великдень та дні народження. На Великдень хазяйки випікають кулічі, вузькі та високі, покривають їх глазур’ю і змагаються з іншими жінками табору, в кого вищий куліч. Дні народження святкують всі, без винятку.
У ромське меню входить колосальна кількість страв, приготованих на відкритому вогні, всі вони дуже гострі. М’ясо, приготоване на багатті, подають з овочами і бринзою. У пошані у ромів і фарширована риба, а також дичина, до таких страв подають кукурудзяну кашу. М’ясні страви запивають вином. З солодких страв можна відзначити улюблений дітьми пиріг сивьяко. Начинкою для сивьяко служить сир, але в цей пиріг кладуть мак, родзинки, сухофрукти.
Фірмова ромська страва – «голубці на реберцях». Алла Русняк з Вознесенського ПАЛ підготувала її рецепт та розробила технологічну карту. Квашену капусту кружаля замочити у холодній воді на три години. Реберця помити і нарізати порційно. Пшоно ошпарити окропом. Злити воду з капусти і порізати на маленькі трикутники 6х6. Цибулю обчистити і дрібно нарізати. Томати помити, залити окропом на 5 хвилин, злити воду і зняти шкірку, дрібно нарізати. Дрібно насікти копчений шпик, і викласти на пательню дрібно нарізану цибулю обсмажити до рожевого кольору і додати томати, обсмажити ще 5-7хвилин. Підсмажену цибулю з томатами розділити на дві частини. Підчеревну дрібно порізати. В підчеревну додати пшоно, одну частину смаженої цибулі з томатами, сіль перець чорний молотий. Добре перемішати. Загорнути фарш у підготовлені тоненькі, маленькі листочки (голубчик повинен бути як пальчик мізинчик). Реберця обсмажити на вершковому маслі. На дно казана покласти листок капусти на листок реберця а на реберця закрутині голубці. Другу частину обсмаженої цибулі з томатами викласти на голубці зверху кусочками вершкове маслом і знов реберця. Залити кип’яченою водою і тушкувати на середньому вогні 40 хвилин.
Спробуйте і ви ромську страву. Це смачно!
Олена Івашко. Сторінки з майбутньої книги.
На фото: Народний ансамбль ромської пісні і танцю «Бахтале». Його засновником є Володимир Юрковський.
Відкриття пам’ятного знаку на честь загиблих ромів в селі Красненьке.