123 бригада ТрО
«Депутат» на передовій
Українська армія зразка 2022 року була укомплектована не на папері, а такими як він – патріотами з гарячими очима! До великої війни він був бізнесменом, меценатом та активним гравцем у місцевій політиці. Звідси й позивний, який міцно прилип до нього – «Депутат».
Шлях від водія до командира взводу.
Свій військовий шлях він почав максимально скромно – звичайним водієм у комендантській роті. Втім, кмітливий хлопець із лідерською жилкою не міг довго залишатися на одному місці.
Керівництво одразу помітило його здібності та невдовзі призначило командиром відділення. Після розформування роти, «Депутат» потрапив у мінометну батарею. Там він отримав посаду старшого техніка, але, як водиться, виконував обов’язки і командира, і старшого навідника. Сьогодні він – командир артилерійського взводу.
Соборність, загартована вогнем
«Депутат» дивиться на своїх підлеглих і бачить справжню, неподільну Україну: «Кожен день на війні – це лотерея, але наша головна задача – зберегти особовий склад і техніку. Мої хлопці – високо мотивовані, і кожен із них приніс у підрозділ свої цивільні знання. У нас в одному окопі працюють хлопець з Донеччини та боєць із Західної України, і працюють вони на відмінно! Це зайвий раз доводить: наша держава сильна, соборна і неподільна!»
Командир твердо впевнений: без гумору в армії – гаплик!
«Мої хлопці точно не дадуть мені померти від нудьги. Особливо це відчувається, коли ми підписуємо наші “подарунки” для ворога перед тим, як відправити їх на позиції».
Люди – наш головний ресурс
Саме бізнес-досвід керування людьми допоміг йому в армії. Його філософія проста: люди завжди в пріоритеті.
«Армія – це як будь-яке велике підприємство. Підлеглі не мають тебе боятися, вони мають боятися тебе підвести. Моє завдання – виявити, на що здатен той чи інший боєць і максимально розкрити його потенціал. У нас тут не командир і підлеглий, а всі – друзі, справжній кістяк з тих, хто прийшов у 2022 році».
Контраст мотивацій
Секрет незламності наших воїнів, про який говорить «Депутат», криється не в кількості техніки чи боєприпасів, а в фундаментальній різниці мотивацій між нами та ворогом.
Мотивація ворога: «За майно зі страху». Ворог керується переважно двома емоціями: жадібністю та примусом. Жодна ідея, лише нажива: «Їхній «пріоритет» – це мародерство, прагнення «віджати» чуже майно, зламати чужу долю. Вони не воюють за ідеали чи Батьківщину. Вони воюють за те, що можуть вкрасти.
Мотивація страхом: Велика частина їхнього особового складу – це мобілізовані та примусово завербовані, яких женуть уперед страхом покарання та за город загонами. Це армія, де довіра до командира дорівнює нулю.
Наш командир влучно підкреслює: «У ворога попереду – лише майно, яке вони хочуть у нас віджати. Вони йдуть до чужого, тому їм легко розвернутися і втекти, коли стає гаряче. Їхня боротьба – порожня і цинічна».
Мотивація українців
«За родину з волі». Наша ж сила тримається на трьох непохитних стовпах: любов, воля, відповідальність.
За спинами – родини. Наші воїни стоять на землі, на якій живуть їхні діти, їхні батьки та дружини. Ми воюємо не за чужі території, а за кожен сантиметр власного дому.
Свідома воля: Ми не потребуємо примусу. Люди, які прийшли у 2022-му з бізнесу, з IT, з політики, прийшли за власним вибором. Вони розуміють ціну свободи і готові її платити. Сила братства: Нас об’єднує не ієрархія, а взаємна довіра та спільна мета. Це дозволяє створювати надійний кістяк з людей, які не бояться командира, але бояться його підвести.
Висновок простий:
«А в нас за спинами – наші родини, які ми маємо захищати. І ця любов, це усвідомлення того, що ми – на своїй землі, дає нам сили, які не можна виміряти жодним калібром. Це та мотивація, яку ворог ніколи не зможе купити чи забрати».
Ірина Воронцова.
Фото надане автором.