Цього року, наприкінці травня, Матвіївська бібліотека відзначила ювілей – 105 років! Не багато в Миколаєві знайдеться бібліотечних установ з таким величезним життєвим шляхом. Дуже яскраве, урочисте свято на честь дня народження відбулось, а після урочистостей ми спілкуємось з завідувачкою бібліотеки-філіалом № 21 Іриною Марштупою та бібліотекарем 1-ї категорії Тетяною Проценко. Це справжні берегині читацького Матвіївського осередку. Пані Ірина працює з 1996 року, пані Тетяна – з 1984-го! Привела їх сюди любов до книги, до своєї професії, бажання поділитись цією любов’ю з читачами.
– Ми не просто бібліотека. Ми ще й клуб, музей, центр дозвілля та сім’ї, осередок народної творчості, місце зберігання матвіївської історії та національних звичаїв, – говорять про свою діяльність фахівчині.
І це дійсно так, бо життя в Матвіївці – особливе. Її жителі – велика сім’я, де практично всі один одного знають, приятельствують, спілкуються і передають добрі стосунки від одного покоління іншому. Значну роль в цьому особливому спілкуванні відіграє бібліотека.
Щомісяця тут проводиться безліч цікавих заходів, присвячених різним святам, подіям, датам. Водночас бібліотека тісно співпрацює з Матвіївським будинком культури (директор Надія Ферару), школою мистецтв № 3 (директор Ганна Іващенко), Миколаївською гімназією № 24 (директор Тамара Жеребцова), закладом дошкільної освіти №99 (завідувачка Валентина Корж).
Вивченням бібліотечної історії активно зайнялись саме бібліотекарі на початку XXI століття. А результатом кропіткої праці став рукопис з рідкісними фотоілюстраціями «Ведемо свій літопис», створений у 2007 році.
– Пошук інформації тривав довго: ми розпитували найстаріших мешканців, розглядали пожовклі світлини у старих сімейних альбомах, вчитувалися у звіти, акти, документи, що збереглися в бібліотеці до сьогодні, скрупульозно вивчали раритети Миколаївського обласного архіву, – розповіла Ірина Марштупа. – Завдяки знайденим в обласному архіві документам, було встановлено реальний рік народження бібліотеки та ім’я людини, яка стояла біля її витоків. Геннадій Федорович Павленко завідував і бібліотекою, і хатою-читальнею, а заразом – товариством «Просвіта» та хоровим гуртком. Це ім’я розмістилось на першій сторінці бібліотечної біографії.
Дуже активні, талановиті, креативні, небайдужі до матвіївської історії – пані Ірина та Тетяна також зайнялись створенням музею. Тож одного дня організували для читачів-матвіївців акцію «Речі з горища». Так і зібрали – зі світу по нитці – цілу експозицію, ще й яку цікаву! У 2003-му відбулося відкриття історико-краєзнавчого залу – тобто справжнісінького народного музею, де вже налічується більше сотні експонатів. На жаль, зараз приміщення, де знаходиться музей, перебуває в аварійному стані.
Свято на честь 105-річчя (відзначити 100 років перешкодив ковід) бібліотекарі назвали «Книжковий дім: ювілей у колі друзів». І це дуже влучна назва! Бо під цим дахом на протязі багатьох років існує справжнє товариство однодумців. Особливо люблять заглянути до бібліотеки «на вогник» старожили Матвіївки – поговорити про життя, поділитися спогадами.
Невичерпна творчість і потік незвичайних ідей у бібліотеці ніколи не закінчуються. Бібліотекарі самі пишуть сценарії, беруть участь у театральних репризах як актори, організовують оригінальні книжкові виставки, книжкові інсталяції та роблять відеоролики. До війни, у дні літніх канікул, книжковий світ переносився на свіже повітря, у тінь під старими деревами, – дітлахи дуже любили читання на лавках у бібліотечному дворику.
– Коли в країну прийшла війна, двері нашого закладу залишилися відчиненими. Бібліотека у Матвіївці стала точкою опори для громади, місцем тиші, роздумів, підтримки… як простір, де не згасало світло – навіть коли згасала електрика. Тут знаходили книжки – і силу в них. Тут говорили. Тут просто мовчали поруч. Отримували розраду. Ділилися тривогами. І це теж рятувало. Бібліотека стала ближчою до людей, ніж будь-коли, – розповіли бібліотекарі.
Шукаючи нові форми роботи з читачами, прагнучи залучити до бібліотеки нових друзів, винахідливі фахівчині стали проводити оглядові «краєзнавчі променади» (promenade – з фр. «йти пішки»), під час яких розповідають історію виникнення козацького поселення Матвіївка, показують старий храм на честь святих Петра і Павла, старовинний колодязь, архітектуру будинків. Також прокладений цікавий маршрут до рекреаційного куточку «Лісовичок», який відкрився в цьому році, тут можна насолодитись красою Матвіївського лісу.
Святковий вечір на честь 105-річного ювілею був особливим. Зі сцени маленького залу лунали теплі, красиві, заслужені слова. Привітати колектив прийшли майже вся громада мікрорайону Матвіївка. І навіть ті друзі, хто не зміг долучитись до бібліотечних посиденьок, переслали свої відеовітання з ювілеєм.
– Тільки уявіть собі – 105 років! Це сторіччя, насичене подіями, історіями, обличчями та книгами. У цьому залі – історія. У цьому святі – душа нашого мікрорайону, бо бібліотека пережила епохи, війни, зміну поколінь – і залишилась вірною своєму покликанню. У 1920 році, коли ще не було ані інтернету, ані гаджетів, у маленькому приміщенні з’явились перші книжки. Вони передавалися з рук у руки, читалися під світлом гасової лампи. І кожна з них – несла людям надію, знання, світло. Матвіївка змінювалась – зростала, будувалась, боролась, святкувала. І завжди поруч була бібліотека – тихий острів посеред буремного життя. Для когось – місце першого знайомства з поезією. Для когось – затишок у важку годину. Для когось – дитинство серед книжкових полиць… – ось так емоційно розповідає про свою бібліотеку Ірина Марштупа.
Її розповідь доповнює пані Тетяна Проценко: «Треба відзначити, що наша бібліотека – частинка великої родини, до якої входять 22 бібліотеки-філії, і, скажу вам чесно, у центральній бібліотеці нашу установу люблять і іноді навіть балують. Там роблять усе для того, щоб наша «спільна улюблениця» була цікавою та популярною, щоб завжди йшла в ногу із часом, була в курсі всіх світових новинок і працювала, як добре налагоджений механізм. За це – щира вдячність директорці Центральної міської бібліотеки ім. Марка Кропивницького Інзі Хоржевській».
***
– Сьогодні до нас приходять онуки та правнуки перших відвідувачів Матвіївської бібліотеки. Нехай же вона, як і 105 років тому, залишається живим серцем Матвіївки – де затишно, де зустрічаються покоління, де зберігається мудрість і народжуються мрії. Нехай ніколи не бракує читачів, друзів, ідей і вдячних сердець. І нехай ще через 105 років хтось із наших дітей – знову скаже: «Бібліотека в Матвіївці – це місце сили!»…
Так завершилось урочисте свято. З днем народження, рідна бібліотеко!
Наталія Христова.
Фото – з архіву бібліотеки.
