2025 року в Миколаївському краєзнавчому музеї відбулись дві значущі події, пов’язані зі світом… парфумерії. Перша сталася наприкінці березня – і це була унікальна виставка «Миколаїв парфумерний». Музейники вперше за багато років вирішили розповісти городянам про розвиток парфумерної промисловості у місті, адже Миколаїв протягом багатьох десятиліть фактично вважався парфумерною столицею України.
Виставка стала справжньою сенсацією. Тут можна було побачити витончені пляшечки для парфумів часів давньої Ольвії, почути розповідь екскурсовода про техніко-хімічну лабораторію Іоселя-Арона Кучука, яка на початку XX століття виготовляла в нашому місті мило, шампуні, креми для шкіри та засоби побутової хімії.
У 1927 році на базі лабораторії була заснована парфумерно-косметична фабрика «Астра». Майже у ті ж часи окремо вже працював скляний завод, де виробляли тару для парфумів. 1944 року обидва підприємства об’єднали – так народився Миколаївський скляно-парфумерний завод, який згодом перетворився на парфумерно-скляний комбінат і отримав романтичну назву «Алые паруса». Це було унікальне виробництво з повним циклом виготовлення мила, парфумерії, косметики, флаконів для продукції. Подібного підприємства в СРСР на той час не існувало!
Сотні відвідувачів березневої виставки в Миколаєві з захопленням роздивлялись експонати у музейних вітринах, бо для старшого та середнього поколінь миколаївців продукція «Алых парусов» була частиною життя – того минулого, яке вони добре пам’ятають і згадують сьогодні.
Здивували глядачів вишукані вітрини, що розповідали про сучасні підприємства, які пишуть нові сторінки миколаївської парфумерії. Тобто, парфумерна історія має продовження і вже налічує 100 років! У 1994 році Вікторією Філатовою була заснована компанія «Vexhold». 2001 року народилась ще одна велика парфумерна компанія – «Арома Юкрейн». Пізніше додалась компанія з виробництва автомобільної та домашньої парфумерії «LeMien». Про них також розповідала виставка.
І трапилось так, що саме ця виставка, яка мала величезний успіх, надихнула музейників на створення книги під назвою «Миколаїв парфумерний». Стільки цікавих фактів, стільки захопливої інформації, стільки історичних світлин зібрали фахівці музею – артефакти не повинні були залишатися в архівах «мертвим вантажем»!
Тож авторський колектив наукових співробітників музею взявся за роботу. Над текстом книги та вибором фотоілюстрацій працювали Ірина Александренко, Катерина Барбаянова та Світлана Романенко.
Але в наші часи книжкове видання – справа нелегка і недешева. Тому фінансування книги взяли на себе сучасні парфумерні підприємства, а публікацію – добре відома в місті видавниця Ірина Гудим. Отже в грудні нова книга вже побачила світ, і її презентація відбулась у краєзнавчому музеї.
Про що ж ця унікальна книга? Є тут і розповіді про давньогрецькі аромати, і про Іоселя Кучука та фабрику «Астра». Багато уваги приділили автори легендарному підприємству «Алые паруса». В книзі розповідається про історію становлення парфумерно-косметичного комбінату, який виріс на руїнах після Другої світової війни та став флагманом галузі в СРСР.
Книга містить унікальні спогади про створення культових парфумів «Ассоль», «Росинка», «Вогні маяка», що отримували нагороди на міжнародних виставках у Монреалі та Парижі і прославили Миколаїв далеко за межами України. Окрема розповідь – про особистостей, видатних миколаївців; директорів, технологів, парфумерів, імена яких залишились в «парфумерній» історії. Це Віктор Голубицький, Вікторія Рудявська, Любов Пещера та інші.
Полистаємо книжку і зупинимось на деяких цікавих сторінках, що розповідають про славетне минуле комбінату.
* На Міжнародній виставці у Монреалі «Експо-67» серед 3 тисяч найменувань виробів легкої промисловості СРСР 13 миколаївських виробів (парфуми «С днём рождения!», одеколони «Зевс», «Огни маяка» та інші) здобули вищу оцінку. Продукція миколаївського комбінату викликала захоплення на щорічних міжнародних виставках у Польщі, Монголії, Чехословаччині та інших країнах. «Росинку» із задоволенням купували споживачі США і Канади.
* У 80-х роках традиційно двічі на місяць на комбінаті проводилися закриті дегустації продукції. 1986 рокуц вперше вирішили порівняти свої вироби з кращими зразками вітчизняних і закордонних підприємств. Для цього зібрались знані фахівці-виробники, постійні покупц – представники торговельних організацій усіх союзних республік.
Пронумерували паперові смужки і кожну вмочили у якісь одні духи – миколаївські, ризькі, французькі, сирійські, англійські, польські… Учасники дегустації ретельно вивчили аромати на запах, довершеність, відповідність моді, витонченість – і оцінили їх за п’ятибальною системою… Переможцем стали духи «С днём рождения!» (поєднання ароматів конвалії, бузку, жасмину, що тримається до 90 годин!). Тобто наші парфуми отримали більше балів, ніж французькі «Climat», що вважались одними з найпопулярніших у світі.
* Серед замовників продукції миколаївського комбінату, окрім організацій торгівлі, були… музеї, які потребували косметики для картин. Реставратори старовинних полотен довго шукали засіб для їх «омолодження». І виявилося, що у миколаївського рідкого крему для рук із гліцерином, що випускався з 1960 року, немає конкурентів. У давнину картини писали на шкірі тварин. Оброблена нашим кремом шкіра художніх полотен набувала втрачених властивостей – еластичності, первісного вигляду.
* На початку 1990 року на підприємстві побували представники фірм Франції – «Манфис» (м. Грассе), «Аржевиль»; Німеччини – «Мильтиц», «Шварцкопф», «Хаарманн і Раймер»; Індії – «Джиндал»; Єгипту – «Като Ароматик»; Голландії – «Аквалон». Були підписані контракти на співпрацю і постачання сировини. Тоді 60% продукції миколаївського ПКК випускалось на основі імпортної сировини.
Розповідає книга не тільки про зліт, але й про «падіння» комбінату. Як трапилось, що зникло таке потужне, таке славнозвісне, конкурентоспроможне підприємство? У 1991 році, після розпаду СРСР, «Алые паруса» опинились на межі зупинки: виробництво було згорнуто на 90% через нестачу сировини – відокремлення колишніх республік Союзу призвели до недопостачання необхідних компонентів. А для повноцінного виробництва миколаївському підприємству таких компонентів потрібно було близько пя’ти тисяч найменувань! Щодо імпортної європейської сировини – на неї не було валюти. Тож на комбінаті вимушені були піти на скорочення штату.
Деякий час «Алые паруса» працювали «під крилом» концерну «Калина», а 2003 року концерн продав миколаївське підприємство за 7 млн доларів (таким чином позбавившись конкурента у своїх ключових брендах) разом із правами на 80 торгових марок, розроблених у радянські часи.
Згодом правовласником торгового знаку «Алые паруса» стала фірма «Амальгама Люкс», назва якої, як виробника, зазначена на славнозвісному флаконі рідкого крему для рук. На етикетці крему поряд з тендітною жіночою ручкою розміщено рекламу: «Той самий»! Справжній!»; «Користується успіхом понад 60 років!».
З 2003 до 2007 року «Амальгама Люкс» продовжувала виробництво продукції на потужностях підприємства «Алые паруса», згодом – збудувала власні потужності А на колишній території комбінату «Алые паруса» із 2006 року виросли цистерни зернового терміналу «Евері».
На презентації книги «Миколаїв парфумерний» були присутні автори видання, колектив музейників на чолі з директоркою Ельвірою Єлізаровою, видавниця Ірина Гудим, представники сучасних парфумерних фірм Ірина Бєлобородова («Арома Юкрейн») та Наталія Шаповалова («Vexhold»). Також на зустріч запросили почесну гостю, доньку колишнього головного парфумера комбіната «Алые паруса» Вікторії Рудявської – Ольгу.
Унікальне видання отримали для своїх фондів миколаївські міські бібліотеки. Тож городяни, яким буде цікава парфумерна історія Миколаєва, знайдуть цю книгу в бібліотеках.
Наталія Христова. Фото – з відкритих джерел.
