Резонансною темою цього тижня впевнено можна назвати проблему водопостачання в обласному центрі. А якщо точніше – питання якості води, яка тече з кранів миколаївців.
Водопровідна вода і раніше була, м’яко кажучи, далеко не ідеальної якості. Після підриву ж водогону «Дніпро – Миколаїв» і запуску в міську водопостачальну мережу лиманської води, вона взагалі втратила статус питної. Зараз замість лиману використовуються інші джерела водопостачання, якість миколаївської водопровідної води трохи покращилась, але все одно її категорично заборонено пити та готувати за її допомогою їжу.
Зрозуміло, що після підриву рашистами греблі Каховської ГЕС (нагадаємо, це сталося 6 червня, якраз на день народження Олександра Пушкіна, хоча стверджувати, що в цьому масштабному теракті «Пушкін винуватий» ми не беремось) і підтоплення частини Миколаївщини та Херсонщини, якість води ще більше погіршилася. Одразу лабораторний контроль за джерелами водопостачання у населених пунктах області було посилено. І це мало свої наслідки. Наприклад, в Миколаєві тимчасово призупинили роботу понад двох десятків точок розливу очищеної води зі свердловин, оскільки вона за хімічними та мікробіологічними показниками не відповідала прийнятим в державі нормам.
Але то був лише перший акт «марлезонського балету».
2 липня було розповсюджено зведення Миколаївського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України, яке мало загрозливо-сенсаційну інформацію: у системах централізованого водопостачання міст Миколаїв та Снігурівка вода непридатна не лише для пиття та приготування їжі, за її допомогою людині навіть не можна купатися, митися, мити посуд, овочі або фрукти.
«У кількох пунктах було виявлено погіршення за мікробіологічними показниками, – йшлося в цьому резонансному повідомленні. – Відповідно до рекомендацій Миколаївського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України, такі пункти були закриті для проведення заходів щодо приведення якості води у відповідність до норм. У світлі цього… центр… рекомендує населенню вживати кип’ячену воду та пити бутильовану воду промислового виробництва».
Крім того, «результати лабораторних досліджень показали, що в деяких пунктах розливу попередньо очищеної води в Миколаєві виявлено незначні відхилення за санітарно-хімічним показником (водневий показник), які не вплинуть на здоров’я населення». Ну, це вже майже норм, бо не так загрозливо, як попередня інформація.
Після цього повідомлення у багатьох мешканців Миколаєва настрій став… не те, щоб близькій до панічного, але, скажімо дипломатичною мовою, не самий найкращій.
Здавалося, міська влада, фахівці, повинні були дати якесь роз’яснення, підтвердити або спростувати тривожну заяву медиків-лаборантів. Але ж ні, дзвінка інформаційна тиша тривала цілу добу. І лише у другій половині наступного дня, 3 липня, в телеграм-каналі МКП «Миколаївводоканал» з’явилося роз’яснення заспокійливого змісту. Зокрема там говорилося таке:
«Із перших днів відновлення централізованого водопостачання ми наголошуємо: вода, що подається в мережі, – технічна і придатна лише для господарсько-побутових потреб – прання одягу, миття посуду, прибирання та використання в душі й туалеті. Пити чи використовувати для приготування їжі її не можна.
Працівники лабораторії питної води підприємства щодоби перевіряють якість тієї води, яка тільки-но надходить із відкритого водоймища, і тієї, яка вже подається в місто. Контроль здійснюється за мікробіологічними, хімічними та органолептичними дослідженнями. На даний час, можемо констатувати, що суттєво показники не змінилися.
Від допустимих норм, що встановлені вимогами Державних санітарних норм і правил щодо якості та безпеки води в умовах воєнного стану, перевищено:
у 2 рази хлориди, що дають солоний присмак;
у 1,8 раз жорсткість.
Рекомендуємо під час літнього періоду, щоб уникнути спалаху інфекційних захворювань, вживати лише бутильовану воду».
Тобто за версією водоканалу кардинально нічого не змінилося. Як раніше водою з крану можна було мити посуд та митися самому, так і зараз можна. Але ж навіщо тоді напередодні було зроблено гучний інформаційний вкид МОЗівського центру?!
Колишній прес-секретар водоканалу Ірина Крісанова ці події на своїй сторінці у Фейсбуці прокоментувала наступним чином.
«З перших днів війни нас просили вірити лише офіційній інформації і перевіреним джерелам, і що ми маємо? Дві організації, які проводять контроль якості води з різницею в один день роблять дві діаметрально різні заяви і далі все лишається на розсуд населення.
Як колишній працівник водоканалу я в курсі про контроль на очисних та контрольних точках по місту. Де здійснювали відбір проб Миколаївський ЦКПХ мені, як і більшості не відомо. Але лишається важливе для мене, як користувача послугою питання – для чого придатна вода з крану?
Раніше це питання у мене не виникало, бо нам повідомили те, що вода технічна і мені все було зрозуміло. Тепер ситуація зовсім інша.
За нормальною логікою, коли виникає така незрозумілість влада має дати свій офіційний коментар.
Що ж ми бачимо, читаємо, чуємо? А нічого. І цей коментар, так як МКП «Миколаївводоканал» є міським комунальним підприємством своє слово має сказати мер. Хоча голова ОДА є депутатом Миколаївської міської ради і може втрутитись у ситуацію хоча б шляхом запиту та його оприлюдненням».
Отже, митися чи не митися водопровідною водою, мити чи не мити нею посуд та овочі-фрукти, кожен миколаївець має вирішувати сам. Хоча з іншого боку, які у нас взагалі є варіанти? Це ж скільки очищеної води зі свердловини треба натягати, щоб наповнити ванну та скупатися?! Так і хребет зірвати недовго, особливо, якщо ти – людина поважного віку і немає того, хто допоможе тобі донести цю кляту воду. Той, хто пережив квітень-початок травня минулого року, дуже добре пам’ятає, як воно – тягати по сходинках незліченні важкі баклажки. І ще добре, якщо живеш не на самому верхньому поверсі!
А тим часом ми отримали іншу новину. Віце-прем’єр-міністр Олександр Кубраков у той самий день, 3 липня, зробив дуже цікаву заяву. За його словами, у найближчих планах українського уряду – будівництво мережі магістральних водогонів «Карачунівське водосховище – Кривий Ріг – Марганець – Нікополь – Томаківка» загальною протяжністю майже 150 км.
Реалізація цього масштабного проєкту забезпечить водою щонайменше мільйон людей з Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської і Херсонської областей. Допоможуть реалізувати цей великий задум іноземні партнери. В свою чергу, Мінінфраструктури з Фонду ліквідації наслідків російської агресії на будівництво магістральних водогонів виділить 1,5 млрд гривень. І хай не самому Миколаєву, але цілій низці інших населених пунктів області реалізація цього проєкту допоможе забезпечити якісне водопостачання.