Шановні читачі, 11 вересня вийшов у світ новий номер нашої газети “Вечірній Миколаїв”. І ми вже традиційно пропонуємо деякі матеріали з цього номеру тим, хто читає наш сайт. Можливо, вам сподобаються статті з паперової газети і ви підпишетесь на “Вечорку”, щоби отримувати її та читати в своїй оселі.
***
Сонце і чисте річкове Інгульське повітря в будинку добра і милосердя
– Сьогодні нам виповнюється 22 роки. Створювались як Міський притулок для громадян похилого віку, але у 2020-му прийняли рішення про нову назву: «Міський геріатричний будинок милосердя імені Святого Миколая». За роки існування нашої установи тут створені та забезпечені добрі умови для проживання, соціально-побутового обслуговування та надання медичної допомоги громадянам похилого віку, – так починає свою розповідь директор Будинку милосердя Володимир Власов.
В закладі проживає більше 40 осіб, з яких 50% – це ліжкохворі, їм вкрай необхідна допомога та догляд за станом здоров’я. Середній вік проживаючих – 77 років, середня тривалість життя в установі – 83 роки. Є тут і довгожителі – чотири особи мають вік понад 90 років.
Вже багато років в будинку милосердя розроблена та діє Програма «Довголіття». Підопічні мають 4-разове харчування, у тому числі і дієтичне, цілодобове медичне обслуговування та забезпечені всім необхідним для гідного життя.
З 2002 року по теперішній час постійно проводиться благоустрій прибудинкової території цієї установи, включаючи укріплення схилів берегової зони річки Інгул та озеленення набережної.
У 2004 році відкрито для підопічних затишний сад з фруктовими деревами, різноманітними декоративними рослинами та квітами, який знаходиться під постійною турботою трудового колективу та літніх жителів Будинку милосердя.
– Це наш «Сад довголіття», – посміхається Володимир Власов. – Дякую студентам аграрного університету за посаджені тут веселі берізки, липки, туйки, катальпи, вербочки – з їхньої легкої руки вони почуваються чудово.
З 2008 року подвір’я установи прикрашає скульптура Святого Миколая, а за 2009 – 2012 роки на схилі Інгулу, прилеглому до установи, зведено каплицю Святого Миколая, яка є серцем та золотою родзинкою Будинку милосердя. Це душа за життя для здорових людей, надія для хворих та умиротворення для старих та безнадійних – вважають співробітники.
З першого дня створення установи народжувався і «зелений оазис» на березі Інгулу. Ще у 2011-2014 роках тут була облаштована зона відпочинку біля води – і не лише для підопічних, а й для мешканців мікрорайону, споруджено дитячий спортивно-ігровий майданчик з чудовими скульптурами риб, тварин та обладнанням для дітей, що живуть у прилеглих будинках. Завдяки постійному догляду співробітників, на Інгульській набережній за 10 років розрослися дерева. Влітку тут, у затишній тіні, багато відпочиваючих городян та їхніх сімей.
Протягом 2018-2019 років було побудовано додатковий господарський блок для потреб установи (майстерні для столярних робіт та ремонту інвалідних колясок і ходунків, комора, кімната для сестри-господині).
Вже багато років робочий колектив Будинку милосердя займається також благоустроєм території на високому березі Інгулу: тут побудовано новий критий майданчик з фонтаном (і це – на висоті 7 м над рівнем річки!) загальною площею 450 м для прогулянок та відпочинку літніх людей.
Під час повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України директор установи Володимир Власов зі своїми працівниками знаходилися на своєму «боєвому посту», перші два місяці майже не залишаючи установу ні вдень, ні вночі.
Під час обстрілів у цокольному приміщенні каплиці Святого Миколая було організовано укриття не тільки для підопічних і працівників, а й для мешканців прилеглого мікрорайону. Двері укриття були завжди відкритті, його забезпечили освітленням, лавочками, матрацами, питною водою та продовольством.
Після попадання ракети – на території Будинку милосердя, а також в приміщеннях установи своїми силами було проведено ремонтні роботи з відновлення даху та вікон.
За допомогою директора департаменту Сергія Василенко працівники установи декілька місяців займалися роздачею рису та олії мешканцям приватного сектору Ракетного Урочища.
Міський геріатричний будинок під час відсутності водопостачання надав прихисток та створив умови для проживання 10 іногороднім водіям, що розвозили питну воду містянам. Після встановлення баків для питної води були забезпечені нею не тільки підопічні та працівники, а й миколаївці з прилеглого мікрорайону.
Від самого початку війни директор установи Володимир Власов (за підтримки заступника міського голови Анатолія Петрова) організував зі своєю дочкою Олесею доставку з Голландії до установи вантажів з гуманітарною допомогою, медикаментами, продовольчими товарами, овочами, одягом, матрацами, постіллю, побутовим приладдям тощо. Цим всім міський геріатричний будинок щедро ділився з мешканцями міста, а надані голландцями хірургічні коагулятори сьогодні працюють у 4 лікарнях Миколаєва. Частина вантажу була направлена на допомогу мешканцям Херсонської області, постраждалим від затоплення.
Отже налагоджене життя в установі триває, незважаючи на війну.
– Ми збільшуємо кількість жилих кімнат, щоб миколаївці – представники знедоленої старості – могли знайти у нашому будинку гостинність та турботу. Для цього терміново за допомогою міського бюджету та силами працівників нашого Будинку милосердя була впорядкована частина житлової споруди за адресою: 2-а Набережна, 1. У цьому приміщенні зараз розміщено адмінкорпус, а у будівлі на території установи у 2024 році додатково відремонтовані та облаштовані власними силами ще 4 затишних кімнати для екстрено-кризового приймання громадян міста, які з різних причин терміново потребують тимчасового проживання та стаціонарного догляду, – розповідає Володимир Власов. – Таким чином, наш Будинок милосердя у разі необхідності зможе прийняти невелику кількість додаткових підопічних.
Навесні цього року було традиційно продовжено озеленення берегової зони, спільно з працівниками департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради висадили катальпи та гарно квітучий чагарник – спірею.
За особистою участю заступників міського голови в другому півріччі 2024 року було замінено 50 метрів підземного водоводу, яким користується установа та мешканці прилеглого мікрорайону. А нещодавно – заасфальтована аварійна частина дороги.
У Будинка милосердя – багато гідних помічників та друзів. Це не лише університетська молодь, а й шановні у місті промислові підприємства. Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (директор Сергій Василенко) за підтримки депутатів міської ради та сама миколаївська громада – надійні піклувальники цієї гостинної соціально-медичної установи, якою 22 роки керує директор Володимир Власов, полковник запасу.
Ось що розповідають про нього колеги по роботі, підопічні та миколаївці, яких доля звела з цим відомим, славетним городянином. Небайдужість до справи, за яку він взявся, творча ініціатива, безкорисливість і доброта зачаровують кожного, хто вперше знайомиться з цією непересічною людиною. Завдяки цим якостям та організаторським здібностям, багато хто стає вірними помічниками та друзями установи. Все, що створено в Будинку милосердя і що планується, – розроблено за його ініціативи та при підтримці всього трудового колективу.
5 вересня, в день, коли Будинок милосердя традиційно святкує свій день народження, тут було багато гостей. Під час урочистостей відбулось вручення почесних грамот та подяк, лунали вітання, дарували подарунки та пригощали учасників смаколиками на честь свята.
Інф. редакції.
На фото: святкування дня народження 5 вересня 2024 року.