Сьогодні – 40-й день з дня загибелі Гліба Валерійовича Бабича (2 березня березня 1969, Миколаїв – 28 липня 2022, неподалік від Ізюма, Харківська область) – українського поета, учасника АТО та війни 2022 року, активіста ГО «Справа громад», автора пісень, до 2019 року – прапорщика 10-ї ОГШБР ЗСУ. Мав позивний «Лєнтяй».
Його батько – відомий миколаївський кораблебудівник, журналіст та автор низки книг про будівництво вітчизняних авіаносців Валерій Васильович Бабич.
До війни Гліб займався бізнесом, писав вірші, музику, тексти пісень. У Миколаєві організував студію звукозапису, в якій працював з 12 років, там записувалися не лише українські, а й закордонні музиканти.
У 2018 написав пісню «Подай зброю», яку виконав гурт Kozak System.
У 2014 написав пісню «Мольфар», яку у 2022 теж виконав гурт Kozak System.
Загалом для Kozak System Бабіч написав сім пісень. Зокрема, «Подай зброю», «Сила і зброя», «Досить сумних пісень», «Свобода наче любов», «Мольфар», «Ті, що тримають небо над Різдвом» та «Не покинь». «Не покинь» презентували вже після його загибелі.
Написав понад 500 віршів. У 2021 видав збірку – “Вірші та пісні”.
Гліб Бабіч очолював волонтерську ініціативу “Res Publica. Брати по зброї”.
Загинув 28 липня 2022 року внаслідок підриву на протитанковій міні розвідувального комплексу «Локі» неподалік від Ізюма, що на Харківщині. Верховна Рада вшанувала пам’ять загиблого військового та поета Гліба Бабіча хвилиною мовчання.
ТИХОНЬКО БОГ ПРИШЕЛ НА «ПЕРЕДОК»
Погожий день. На бруствере цветок,
И небо над окопами – шатром.
Тихонько Бог пришел на «передок»,
В тылу оставив колокольный гром.
Едва закончен праздничный обстрел,
И мир неспешно обретает цвет.
Он у тебя спросил – «Братишка, цел»?
И улыбнулся, услыхав ответ.
«Я сяду рядом? Ничего, кури…
Сказать по правде – ладан надоел.
Я без причины. Так, поговорить.
По будням, знаешь, слишком много дел».
А ты Ему в ответ – «Христос Воскрес»!
А Он – «Я знаю. Справился «на пять».
Но всем, как прежде, хочется чудес,
И ничего не хочется менять.
Грешат, но просят обо всем меня,
А если верят, то не до конца.
И только вы, на линии огня,
Гораздо ближе к замыслу Творца.
Для вас измена – грех, и трусость – грех,
Зато, за всех несете общий крест.
Я тоже, как-то, умирал за всех,
Не в самом комфортабельном из мест.
Пробито тело, солнце жгло огнем…
Да что я? Ты все пробовал и сам.
Поэтому, друг друга мы поймем,
Не обращаясь вовсе к чудесам.
Ну, мне пора. Архангелы трубят.
Пора за Свет обоим воевать.
Ты постарайся, береги себя!
Я не всегда сумею прикрывать.
Ты продержись, а там – конец войне,
Где ты не сможешь, там управлюсь я.
Но если край – ты приходи ко мне,
Без церемоний. Все-таки – друзья»!
Он руку на прощание пожал,
Ребятам подмигнул, грехи простил.
А ты Его, покуда провожал,
На всякий случай – вслед перекрестил.