Я відчуваю себе небезпечно, коли говорю українською у Болгарії в громадських місцях

14:14

Откройте «Вечерний Николаев» в Google News и  Телеграм-канале

Українська танцівниця, дружина популярного актора Костянтина Войтенка — Валентина разом із дочкою через війну була змушена виїхати до Болгарії. Там, як зізнається біженка, часом їй стає страшно розмовляти рідною мовою, оскільки в країні дуже багато російськомовних людей. Жінка боїться, що серед них можуть бути росіяни з пропутінською позицією, які, можливо, відреагують на українську мову з агресією.

Однак найбільший парадокс, на думку Войтенко, у тому, що навіть українці найчастіше розмовляють із нею за кордоном мовою окупанта. Танцівниця присвятила цій темі емоційний пост у Instagram.

Коли там до українки звертаються російською мовою, вона намагається відповідати англійською – так вона почувається безпечніше.

«Досі я відчуваю себе небезпечно, коли говорю українською у громадських місцях. Я живу із дитиною у дитячому таборі, який бере участь у программі підтримки українців. Тут відпочивають: українці, болгари, росіян тут немає. Але російської повно. І якщо у таборі мені більш менш безпечно. То в місті, транспорті, на пляжі, на екскурсіях, коли до мене звертаються російською, я дуже напружуюся, відповідаючи українською. Російською відповідати я не хочу. Зараз для мене це болюча тема. Я напружуюся, коли говорю із дитиною у транспорті. Підсвідомо, я боюся агресії. Бо! Я не розумію, хто поруч. Росіянин чи українець. І якою буде реакція на те, що моя дитина може заспівати гімн у автобусі, бо я навчила її і їй він подобається», – поділилася хореографиня.

«Німці навколо говорять німецькою. Болгари болгарською. А українці – російською. Па-ра-докс. У цьому контексті. Чесно, я не розумію, за що ця війна? За державний кордон між людьми однієї ментальності?! Какая разніца, шановні? У чому самоідентифікація? У «моя хата зкраю», нехай буде, як було? У ненасильстві? Вибачте, але насильства повно і в довоєнній Україні. Будь де на вулиці можна побачити мам, які б’ють своїх дітей. Тоді, до слова, у свідомості наступного покоління близькі стосунки + насильство = норма. Що там по статистиці абьюзу? Тоді може у економічному розвитку? У чому тоді наша ціннність? Заради чого все це?! У чому твоя цінність, як людини?! Що ти хочеш будувати вже зараз?! За що ти «воюєш»? Я не розумію», – висловила свою думку українка.