Новий агрегатний стан війни

14:04

Откройте “Вечерний Николаев” в Google News и  Телеграм-канале

Весь світ шокований новинами з України. Буча, Краматорськ, Бородянка, Ворзель своїм масштабом і зухвалістю витісняють із загальнопланетарної повістки ранішні приклади таких жорстоких сторінок як Сребрениця, Алепо, Хіросіма.

Про жорстокість росіян можна говорити дуже довго. На жаль, історія останніх півтисячі років демонструє нинішніх росіян, вчорашніх московитів та жителів Улусу Джучі надзвичайно поганими воїнами окремо, але надзвичайно жорстокою колективною масою. Майже в усіх війнах в історії цього непорозуміння зі столицею в Москві, причому, там, де московити програли або виграли (без різниці), тактика ведення війни полягала в величезній людській перевазі з одного боку, нелюдській жорстокості з іншого боку і нехтуванню власними жертвами.

Можемо згадати приклади ІІ Світової війни, коли Київ брали просто неймовірною ціною до річниці жовтневого перевороту або термінового взяття Берліну, аби американці з британцями не встигли. Це до того, що всі “подвиги” Суворова, Жукова та Муравйова для нормальної сучасної людини – це, скоріше, хрестоматія з психопатії, аніж приклад воєнного мистецтва.

Навіть відомі войовничі нації римлян, турків, козаків-українців в жодному випадку не демонстрували настільки жорстокого поводження з чужими, а тим більше своїми воїнами. Для прикладу, турки, що взяли Константинополь, зовсім не вирізали тамтешніх греків (вони до сих пір живуть на Фанарі). Та й окрім символічного Софійського собору (Айя-Софія нині), не забороняли християнам користуватися своєю вірою.

Кацапи ніколи не намагалися сподобатися підкореним народам, нести якусь світлу ідею. Ні! Тільки геноцид, депортації, приниження, заборони та знищення. З усіма і завжди.

Тепер же, для того, аби відповісти собі на питання: а навіщо вони таке коїли в Бучі, Гостомелі, Маріуполі, Бородянці чи Краматорську – треба згадати визначення терміну “тероризм”. Згідно з вікі-словником, тероризм – у широкому сенсі – використання загрози застосування насильства для досягнення політичної, релігійної або ідеологічної мети. Себто наш стереотипний образ терориста в особі бородатого ісламіста, психопата-одинака – це лише нав’язаний пропагандою символ. Термін тероризму надто ширший. Дійсно, це просто залякування силою.

То навіщо путлєру Буча з Краматорськом? Та насамперед для того, щоб у нових регіонах, які планують захопити кацапські звіромразоти, населення боялося чинити щонайменший опір.

Тут не слід гадати, що це “ексцес виконавців”, мовляв, добрий цар не відає, що чинять погані бояри. Це чітко сплановані акції. Хоча, знаючи кацапську національну рису – все робити через одне місце – це “русскій мір” в лайт-версії, бо все могло б бути і гірше.

Отож в їхньому тилу, десь в Тулі чи Йошкар-Олі, не кажучи вже про Москву і Пітер, – ці насильники 10-літніх дівчат і 90-річних бабусь, собакоїди і мародери – зовсім не потрібні. путлєр із задоволенням їми вдобрить землю, але після того, як поставленні завдання будуть виконані.

А на рахунок бомбардування й обстрілів Одеси, Очакова, Миколаєва… То це теж зрозуміло. І з ослабленням росії – цих обстрілів буде більше. Це спроба і залякати нас і підняти власний бойовий дух, імітувати власну спроможність. Подумайте, чому взяли Херсон без обстрілів – та тому, що там орки планували бути новою владою. Чи вірять вони в те, що Одеса, Миколаїв винесуть їм ключи від міст? Певно, що після ракет – вже ні. Причому ніколи.

Харків, Одеса, Миколаїв в головах неоімперських кацапськіх збоченців були символами “російськості” держави, “неповноцінності й нездатності” нас мати власну державу, невіри взагалі в те, що українці – то не кацапи.

Тепер же мусять повірити. І змушені будуть отримати найдраматичнішу й фатальну поразку в своїй історії від Улуса Джучі до нинішньої ерефії. А нам доведеться пережити ще не один ракетний удар. Але ключеве тут слово “пережити”, бо далі житимемо ми, а вогни згинуть, як роса на сонці.

(с) polovetski_hroniky