In vino veritas, in aqua sanitas лат.
“Істина – у вині, здоров’я — у воді»
© Пліній Старший
«Ніяке вимірювання неможливо виконати абсолютно точно. Будь-яке вимірювання проводиться наближено, і всякий результат вимірювання містить в собі деяку помилку» – вчили автора цього тексту на фізико-математичному факультеті МНУ ім. В. Сухомлинського. Студенти на першій лабораторній роботі за допомогою штангенциркуля і мікрометра навчаються оцінювати помилки прямих і непрямих вимірювань тіла циліндричної форми. Вважається, що найкращим наближенням до істинного значення є середнє арифметичне значення вимірюваної величини.
Тобто, якщо спроектувати це правило на аналіз новинних подій для того, щоб зрозуміти, що ж все-таки відбувається, новини бажано сприймати за формулою: «істина, як завжди, десь посередині». З цим виразом можна було б погодитися якби ми мали справу з незалежними даними, від незацікавлених експертів.
Якщо ми, не маючи можливості самостійно виміряти тіло циліндричної форми з причини його фізичної недоступності, просимо це зробити декількох людей яким воно доступно, і отримуємо в результат вимірювання виду: «0,9» і «1,1» одиниць – то можна стверджувати, що справжнє значення буде «1 + похибка вимірювань». У ситуації, коли один з «незалежних» ставить собі завдання спотворити нашу думку, то ми отримуємо результати виду: «0,9» і «3,1» стверджуючись в думці, що справжнє значення буде «2 + похибка».
Коли ЗМІ ставлять собі завдання спотворити сприйняття глядачів, вони можуть опублікувати фейк, який хоча і буде сприйматися як нісенітниця, додасть нам те саме вимірювання, що спотворить картину світу.
Є жарт, що соціологи, проводячи опитування в Інтернеті, питаючи «Чи користуєтеся ви Інтернетом?» – переконуються, що 100% населення таки користується.
Фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук Михайло Йосипович Кацнельсон пояснює, що коли фізики вчаться на фізиків, вони не виконують більшу частину експериментів, описаних в підручниках, а вірять авторитетам – підручнику, викладачу, володарям Нобелівських премій і так далі. Вже потім, поступово, в процесі роботи виробляють своє ставлення до частини цих фактів. Основний масив інформації так чи інакше приймається на віру. Неможливо займатися всім. “Фізична реальність” заснована на довірі. Фальсифікація наукових даних тому – найстрашніший злочин наукового працівника саме як наукового працівника. Вона підриває основи. Але є і деякі засоби контролю: це конгруентність картини світу. Тому “факти”, які явно не стикуються з основним масивом інформації, будуть відкинуті. Добре це чи погано, але так ось влаштований процес пізнання.
У звичайній ситуації наша повсякденна, життєва картина світу будується схожим чином: щось ми знаємо з особистого досвіду, нескінченно більше – з книг, оповідань, фільмів, комусь і чомусь ми віримо більше, комусь менше… “Факти”, що не вкладаються в нашу картину світу, відторгаються. Природньо, деякі відкидають такі факти з порога без роздумів, деякі спочатку крутять їх так і сяк, іноді знаходять спосіб прилаштувати їх неочевидним чином – в результаті їх картина світу збагачується і розширюється. Здатних на таке розширення ми називаємо “розумними”.
Але в критичних ситуаціях на нас ллється потік інформації, що складається з взаємовиключних тверджень. Більш того, на відміну від науки, в суспільному житті можна і повинно припускати, що велика частина фактів зловмисно спотворена в чиїхось інтересах. Цінність всієї цієї інформації тому нульова.
В книжці «Чорний лебідь» Нассім Талеб нагадує, що до відкриття Австралії в Старому Світі вважали, що всі лебеді білі. Тисячолітній досвід спостережень за цими чудовими птахами це підтверджував. Чи можна було припустити вченому орнітологу, що лебеді бувають чорні, якщо за 1000 років вони не бачили жодного? Може бути, природа не допускає появу таких птахів? І уявіть собі їх здивування, коли з Австралії був привезений Чорний птах! Постає питання про цінність наших наукових теорій, якщо один-єдиний факт може зруйнувати тисячі років спостережень за мільйонами білих птахів. Але для повноти картини вченим не вистачало хоча б одного чорного.
Тому, на мою думку, лише розвиваючи своє критичне мислення, розширюючи кругозір, та спілкуючись з фахівцями та досвідченими спеціалістами, можна спробувати розібратися: де ж саме та правда?
Константин Картузов,
директор Николаевской научно-педагогической библиотеки
Интервью “ВН” с Константином Картузовым к Всемирному дню книги и авторского права