Серафима Сенкевич, заслуженный деятель искусств Украины:
– «Вечерний Николаев» – верный друг своим читателям. Всем, не только городской власти, чьим «рупором» в качестве главной городской газеты он был в течение целой четверти века, но и обычным николаевцам. Скольким из них помогли публикации о всяческих, порой даже кажущихся мелкими, проблемах, к скольким из них были вынуждены прислушаться власть предержащие за три десятка лет! У газеты было и остается невероятно много возможностей для этого. В огромном новостном «море» я ориентируюсь на нее – на выверенные, не раздражающие, толковые статьи и информации.
А как нужна она нам – людям искусства! Я считаю «Вечерку» большой силой, способной разрешать множество задач в этом непростом мире, а ее коллектив – профессионалами с большой буквы. Давно дружу с заслуженным журналистом Украины Агнессой Виноградовой, блиставшей в нем много лет. Знаю и уважаю Наталью Христову, Игоря Данилова, Александра Сайковского, Елену Курасу и других. Но прежде всего – Владимира Пучкова, к огромному сожалению, так рано покинувшего эту землю. Именно он, любивший и понимавший искусство, организовал в своем редакторском кабинете «передвижную» выставку, периодически менявшую экспозицию из работ известных николаевских художников.
Желаю любимой газете успехов, чтобы к ней по-прежнему прислушивались и верили ей. А что касается ее 30-летия – Пикассо когда-то заметил: надо прожить много лет, чтобы обрести молодость души. «Вечерка», молодей и дальше!
***
Гліб Головченко, секретар НСЖУ, директор Коледжу преси та телебачення, ген. продюсер ТК ТАК TV, заслужений журналіст України, кандидат пед. наук:
– Створення «Вечернего Николаева» випало на буремні роки розвалу СРСР та народження Незалежної України. З точки зору журналістики – це найкращі часи, адже не минало й дня без історичних подій, про які люди хотіли знати. З точки зору управління редакцією – це була унікальна школа виживання, адже ніхто не знав, що буде завтра і на яких економічних засадах розвивати видання. Але прагнення робити щось нове, унікальне, вільне від цензури, прагнення дати ковток вільного інформаційного повітря читачам було настільки сильним, що ніхто навіть не замислювався над питанням «а чи потрібно це робити?». Відповідь у всіх, хто стояв у витоків газети, була одна: «Так, потрібно!». І мені, тоді юному журналісту, пощастило бути серед тих, хто сказав: «Потрібно!».
Розвиток «Вечірки» можна розділити на три етапи. Перший – етап становлення. Саме тоді я працював в цій газеті. Саме тоді зароджувалася репортерська журналістика. Замість «парторганів» створювалися альтернативні газети. «Вечірка» задавала тон швидкого інформування. Завдяки газеті читачі були в курсі подій.
Другий етап — формування думаючої міської еліти. У «Вечірки» завдяки її редактору Володимиру Юрійовичу Пучкову склалося коло не тільки читачів, а й однодумців. Символічно, що саме за допомогою редакції було засновано міську програму «Людина року», яка щороку визначає кращих фахівців в різних галузях життя Миколаєва.
І третій етап — це вже здобуття незалежності самої газети. «Вечірка» вчиться жити не тільки в нових економічних умовах, але й в умовах нових відносин з органами самоврядування, місцевими органами влади. Це етап, який може стати стартом для нових проектів. Але дуже важливо, щоб газета й надалі залишалася камертоном громади.
Від щирого серця вітаю «Вечерний Николаев», його читачів та всю громаду з ювілеєм нашої унікальної міської газети! Бажаю редакції майстерності, творчості, невичерпної енергії та відчуття свободи у створенні незалежного видання. Нехай рекламодавці будуть щедрими, а читачі уважними! Нехай наклади ростуть, а репутація газети №1 Миколаєва виходить далеко за межі нашого міста! З ювілеєм, колеги!
На фото: Гліб Головченко (праворуч) з Володимиром Пучковим під час візиту до США (2003 рік).