У Миколаєві 29 жовтня презентували 329 оцифрованих картин з фондів двох музеїв. Тепер вони доступні у віртуальній галереї та двомовному каталозі — як частина проєкту “Цифрова колекція музею”.
Про це йдеться у пресрелізі Платформи MY ART, наданому кореспондентам Суспільного
329 картин ХХ століття з фондів миколаївських обласних художнього музею імені Василя Верещагіна та краєзнавчого музею оцифрувала Платформа MY ART та “Агенція розвитку Миколаєва”. Фахівці оцифрували 329 картин ХХ століття з фондів художнього музею імені Верещагіна за ініціативи Платформи MY ART та “Агенції розвитку Миколаєва”.
За словами організаторів, проєкт створений, аби зробити культурну спадщину доступною.
“Українці хочуть знати про себе більше, про власну спадщину та історію. Іноземці також хочуть знати про нас, тому цифрові мистецькі колекції — це простий та зручний спосіб такого діалогу”, — вважає менеджер проєкту Євген Гомонюк.
Цифрові копії перетворили в анімовані зображення — віртуальну галерею та представили у друкованому каталозі. До двомовного друкованого видання увійшли 228 ілюстрації. Це п’ятий альбом із серії “Цифрова колекція музею”, який репрезентує культурну спадщину півдня України, йдеться у повідомленні.
Результати проєкту “Цифрова колекція музею. Живопис” презентували 29 жовтня у Миколаївському обласному художньому музеї. За словами директора закладу Сергія Рослякова, цифровізація музейних колекцій триває близько пʼяти років.
“Переведення зображень в цифру відкриває новий інформаційний простір для музеїв, де кожна людина може познайомитись з тим, що зберігається у місті Миколаєві, навіть не приїжджаючи сюди”.
Як розповіла заступниця директора Миколаївського художнього музею імені Володимира Верещагіна Лариса Твєрітінова, деякі картини раніше не виставлялися, у тому числі через цензуру. Зокрема роботи Алли Горської “Ганнуся” (1962 року) і Віктора Зарецького “За улюбленою справою. Етюд” (1955 року).
“У радянські часи шістдесятники не були в пошані, тому ця робота Віктора Зарецького ніколи не експонувалася, і ми її не дуже часто діставали з фондосховища. Дуже довгі роки не була в експозиції, і не використовувалась у виставкових проєктах робота Алли Горської”, — розповіла Твєрітінова.
Старший науковий співробітник краєзнавчого музею Сергій Піскурьов зазначив, що онука Леоніда Інглезі Ганна Христофорова надсилає спадщину художника миколаївським музеям.
“Цей альбом ми хочемо надіслати у Францію, щоб вона, як останній свідок Інглезі, побачила, як миколаївці пам’ятають ім’я її діда”, — додає Піскурьов.
До цифрової колекції живопису увійшли виконані у різних техніках твори відомих українських митців Олександра Мурашка, Іллі Рєпіна, Зінаїди Серебрякової, Анатоля Петрицького, Тетяни Яблонської, Алли Горської, Віктора Зарецького, Івана Труша, Миколи Глущенка, Володимира Микити, Ігоря Григор’єва, а також художників півдня: Киріака Костанді, Леоніда Інглезі, Данила Крайнєва, Олександра Ацманчука, Михайла Божія, Олексія Шовкуненка, Андрія Антонюка, Олексія Маркитана, Дмитра Молдаванова та інших.
Половину тиражу вже розіслали по художнім і краєзнавчим музеям, науковим і мистецьким бібліотекам, художнім академіям та профільним навчальним закладам різним міст України. Також частину тиражу отримали музеї-учасники проєкту та запрошені на презентацію представники культурно-освітніх інституцій Миколаєва.
Також команда проєкту представила 2 анімовані роботи Андрія Антонюка й створену онлайн AR галерею з 41 картин у доповненій реальності на платформі Baroque. Вона стала своєрідним 11-м виставковим залом художнього музею.
«Цей проєкт був особливо теплим. Просто тут і зараз ми вчимося цінувати своє, давати цьому любов, дбати про це і, нарешті, бути уважними і пишатися тими видатними і чудовими речами, які є в наших музеях», – поділилась враженнями Світлана Чебанова, яка провела серію майстерок з колажів з оцифрованими музейними експонатами.