Минув тиждень з відкриття виставки про майбутнє однієї з найважливіших пам’яток Миколаєва — Зимового морського зібрання (Будинку офіцерів флоту). Сьогодні хочу розповісти, як усе починалося і куди ми рухаємося далі. Про це розповів на своїй1 сторінці у фейсбуці головний архитектор міста Євген Поляков.
Як усе почалося?
На початку 2024 року Sveriges Arkitekter залучила фахівців із 12 українських архітектурних команд до проєкту u-re-herit — міжнародної ініціативи для збереження і відновлення культурної спадщини.
Вперше настільки широкий консорціум архітектурних організацій об’єднався навколо української теми. І я пишаюся тим, що наша команда також долучилася — з ідеєю ревіталізації Будинку офіцерів флоту, повернення його до міського життя як сучасного культурно-просвітницького центру.
Головна мета — знайти якісне, стале й актуальне рішення для майбутнього будівлі.
Що потрібно пройти, щоб пам’ятка ожила?
Ми рухалися крок за кроком — і кожен з них важливий:
Вивчення найкращих європейських практик реставрації
Підготовка завдання для архітектурного конкурсу
Формування професійного та незалежного журі
Залучення українських архітекторів до участі
Проведення конкурсуДалі нас чекають ще складніші етапи:
розроблення проєктно-наукової документації, отримання дозволів, першочергові роботи та перший етап повернення будівлі до життя.Чому це потрібно місту саме зараз?
Війна лише підкреслила, наскільки важливі для міста сильні, живі, відкриті культурні простори.
Будинок офіцерів флоту уже став таким :
250 000+ людей отримали тут допомогу 300+ заходів — фестивалі, концерти, майстер-класи, лекції Десятки громадських ініціатив і партнерських програмІ це лише фрагмент історії будівлі, яка протягом століть виконувала роль културного центру Миколаєва
https://youtu.be/BGKZcHy_kUw?si=4tZ6YXrJ2SFdNpZ6
Місто потребує цього простору — і наше завдання повернути його гідно та якісно.
Хто переміг у конкурсі?
Перше місце отримав проєкт авторського колективу:
Сергій Ільченко, Ольга Грігорова, Ірина Бакликова.
Керівник команди — Сергій Ільченко, PhD з архітектури та містобудування.
Детальніше про нього: https://kharkiv.school/people/serhii-ilchenko/
Його посібник «Ревіталізація історичного середовища» (2025) дуже точно відображає підхід і глибину роботи команди.
Хто посів друге місце?
Проєкт Andrii Shtendera — сильна і професійна робота, що стала гідною конкуренцією.
Про автора: https://kharkiv.school/people/andrij-shtendera/
Планшети: https://surl.li/lhhgncХто посів третє місце?
Авторський колектив: Катерина Прокоф’єва та Сергій Адаменко
Планшети: https://surl.li/pfepkq
Хто оцінював проєкти?
Ми зібрали журі, у складі якого — провідні фахівці з України, Данії, Німеччини, Польщі:
Володимир Гайдар – архітектор, культурний менеджер, колишній головний архітектор Івано-Франківська
Олена Олійник – доктор архітектури, віце-президент НСАУ
Peder Baltzer Nielsen – колишній головний архітектор Ольборга, Данія
Swen Geiss – професор кафедри архітектури Університету Аланус, Німеччина
Hubert Trammer – експерт Нового європейського Баухаузу, архітектор, Польща
Ганна Монтавон – керівниця Mykolaiv Water Hub, Німеччина
Nicolai Steinø – доцент кафедри архітектури, дизайну та медіатехнологій Ольборзького університету, науковець, Данія
Я, Володимир Алексєєв, Володимир Сисоєв, Ольга Скарлат, Юрій Любаров — представники місцевих спільнот, культури та архітектури
Будинок офіцерів флоту — це не лише архітектурний об’єкт. Це місце пам’яті, культури, сили і взаємної підтримки.
І ми вже запустили процес його повернення місту.
Де працювало журі і як проходив відбір?
Ми прагнули, щоб оцінювання проєктів було максимально чесним, професійним і водночас поважним до самої пам’ятки. Тому робота журі тривала у різних форматах і просторах:
12 листопада — ми провели для членів журі детальну екскурсію територією та приміщеннями Будинку офіцерів флоту. Експерти мали можливість побачити реальний стан будівлі, відчути її масштаби, дух і потенціал. 13 листопада — “кабінетна робота” в муніципалітеті в гібридному форматі. Обговорення, аналіз, дискусії — той етап, де кожна деталь вирішує, наскільки чесно зважені всі концепції.Під час відкриття важливий акцент зробив почетний гість – заступник Міністра культури та стратегічних комунікацій України Іван Вербицький.
Він наголосив, що проведення таких архітектурних конкурсів сьогодні — це не просто формальність чи традиція, а один із критично важливих механізмів збереження української спадщини, особливо пам’яток національного значення.
Його слова стали сильним підкріпленням тієї ідеї, яку ми всі відчуваємо:
архітектура — це не лише про будівлі, це про ідентичність, пам’ять і опір. 14 листопада — фінальне засідання в укритті Будинку офіцерів флоту. Символічне місце для ухвалення рішення щодо майбутнього самої пам’ятки. Тут журі сформулювало рекомендації, підбило підсумки і визначило переможців.Як обирали переможця? Трохи “кухні” конкурсу.
Особисто для мене одним із найбільш емоційних моментів конкурсу є відкриття конвертів із шифрами проєктів.
До цього моменту члени журі знають лише номер — жодних імен, жодних команд, тільки сама ідея та її якість. Саме так забезпечується неупередженість.
Ми відкривали конверти вже в темряві — зі ліхтарями на головах, бо світло в будівлі з’являється не завжди. Але ця атмосфера лише підкреслила важливість моменту.
Навіть у таких умовах дізнаватися, хто стоїть за найкращими концепціями, було неймовірно приємно та зворушливо.