Прем’єра
«Бо я і є Україна!»
Потужну, чуттєву, життєву виставу представив глядачам колектив Миколаївського академічного художнього драматичного театру під час відзначення Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України.
Нею стала моновистава «Бо я і є Україна», або історія з маленької валізи української біженки. Саме в такій формі театр привітав миколаївців та гостей міста з державними святами. Автором ідеї та режисером-постановником виступив заслужений діяч мистецтв України Артем Свистун, який створив справжній шедевр за п’єсою Людмили Оспадової. Музичний спектакль прикрасила гра сімейного квартету у складі: Андрій Криворучко, Анастасія Драго, Поліна Криворучко та Софія Криворучко (музичне оформлення – Катерина Мирзоян). Головну і єдину роль у виставі виконала Ольга Сторожук, талановита, красива, співуча дівчина.
А тема вистави – проста та зрозуміла кожному українцю. Сьогодення української біженки за кордоном. Надія зібрала у маленьку валізу все минуле життя. Теперішнє поставила на паузу. Дівчина співає в метро одного з європейських міст, збираючи кошти на допомогу Україні. Її помічають і запрошують на місцеве популярне співоче телешоу, де починають зйомки її історії та просять розповісти про себе.
Вона починає розповідь зі слів вдячності європейські родині, яка прихистила її. Говорить про те, як готувала їм український борщ, розповідала історію України та співала українських пісень. Пригадує історію своєї небезпечної подорожі з окупації через Кримський півострів, Грузію, Болгарію. На сцені дівчина починає розпаковувати свою валізу, розповідає про своїх батьків, які залишилися в окупації. Ділиться спогадами з дитинства, як вся родина вчила її співати. А її улюбленою була американська співачка українського походження Квітка Цісик.
З валізи Надія дістає ляльку-мотанку, яку свого часу зробила її бабуся. Дістає і безцінну книгу Ліну Костенко, розповідає, як вдалося отримати автограф поетеси, читає її вірш. Під час перерви у зйомках лунає телефонний дзвоник від мами, від якої дівчина дізнається, що окупанти відібрали їхню квартиру. Ще один важливий дзвоник – від друга Сашка, який захищає країну в лавах ЗСУ і перебуває на передовій. З хлопцем вони знайомі з університетських часів, а зараз він зізнався Надії у коханні.
Із валізи дівчина дістає справжній скарб, – вишиванку, яку вишила мама. Розповідає іноземним глядачам про силу української вишиванки, про символіку та узори, котрі відображають регіональні та культурні особливості України. Про те, що кожен орнамент та колір вишиванки має своє значення, що передає історичні та духовні цінності українського народу. Організатори шоу пропонують Надії переодягнутися у вбрання прямо перед камерами, щоби привабити публіку цікавим моментом.
Фінал вистави – Надія після заспіваної пісні стає переможницею шоу. Організатори пропонують їй контракт на 5 років без права виїзду з країни. Перед героїнею стоїть складний вибір: лишитися й отримати гроші на допомогу Україні, або мати можливість повернутися додому. Такий вибір стоїть перед мільйонами українських жінок, які опинилися під час війни за кордоном. І кожна з них має право здійснити лише свій особистий вибір. Історії, розказані героїнею вистави, засновані на реальних розповідях українських біженок за кордоном. Тож вистава підкупає своєю правдивістю, щирістю, а ще звісно, –своєю музичністю. Всього у моноспектаклі використані десять відомих всім українцям музичних творів.
Театр гарантує своїм глядачам незабутній перегляд. Прем’єра моноспектаклю «Бо я і є Україна» відбулася 23 та 24 серпня. А у перший осінній місяць переглянути виставу та отримати справжні емоції можна 13, 15 та 22 вересня.
Директор-художній керівникМиколаївського академічного художнього драматичного театруАртем Свистун повідомив, що у новому театральному сезоні запланували десять прем’єрних вистав. «Люди втомлюються психологічно і морально, тож потребують позитивних емоцій. Хлопці, які повертаються с пораненнями потребують адаптації й арттерапії. І тому новий театральний сезон ми будемо робити під гаслом «Комедії мелодраматичних історій», щоб глядачі мали можливість реабілітуватися, прийти до театру і відпочити», – зазначив директор.
Олена Івашко.
Фото Ігоря Єрмолаєва.