Збирає недогарки церковних свічок для переплавки їх на окопні, допомагає набивати матраци для окопів, плести маскувальні сітки та домовляється щодо матеріалів для волонтерського центру. Попри важку хворобу, колишній резервіст 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Андрій Голуб продовжує допомагати ЗСУ.
Про свою діяльність волонтер розповів кореспондентам Суспільного.
“Я — живий!”. Миколаївський волонтер, попри хворобу, допомагає ЗСУ
Андрію 38 років. Має звання старшого солдата. У 2021 році у чоловіка діагностували розсіяний склероз, тому за станом здоров’я його не допускають до військової служби. Аби допомогти Збройним силам України в інший спосіб, почав займатися волонтерською діяльністю. За словами чоловіка, йому легко дається спілкування з людьми, це дає змогу знаходити необхідне для допомоги військовим.
“Розмовляю на вулиці з людьми, тобто мені не питання спілкуватися з перехожими, з незнайомими. Відповідно, як ми і знайшли необхідне для окопних свічок. Це просто. Був у передмісті, з жінкою розговорився, просто що є потреба. І вона потім мені передзвонила. Що є у передмісті те і те, і нас підтримають”, — розповів Андрій.
Також Андрій Голуб відвідує лікарні, аби підбадьорити пацієнтів.
“Були моменти, але я не акцентував на своєму захворюванні. Я наводжу приклад того, що я живий. Не важливо, в якому я стані, тобто чи я ходжу, чи я не ходжу, я лежу, чи не лежу. Не про це. Просто сам факт того, що я живий”, — каже волонтер.
В лікарню, волонтерський центр — усюди, де буває Андрій, його супроводжує кіт на прізвисько Ізі. Тварина завжди сидить на плечі у власника.
“Йому три місяці. Я отримав його у подарунок від доньки. Йому був місяць. Разом — значить разом. Я хотів собі друга, ось друг в мене і з’явився”, — розповів Андрій.
Андрій пише вірші та пісні. Тексти відправляє з іншим посилками на фронт.
“Він на всі свята підтримав нас, він вірші пише хлопцям на передову, ми відправляємо. Тому він дуже активний в цьому плані. Дуже активна в нього позиція. Він йде разом з нами до перемоги і допомагає хлопцям надихатись”, — каже волонтерка Наталя.
Фото Олександра Гордієнко (Суспільне Миколаїв).