Українська поезія
Лірична подорож з України до Канади
Українська поетеса, перекладачка, акторка, педагогиня, художниця Світлана Іщенко народилася та виросла в Миколаєві. В 1988 закінчила Миколаївське державне вище училище культури за фахом «Майстерність актора і режисера» і при ньому — факультет образотворчого мистецтва. В 1998 закінчила Миколаївську філію Київського державного університету культури і мистецтва за фахом «Соціальний педагог».У 1988-2001 – акторка Миколаївського українського театру драми та музичної комедії. Світлана Іщенко створила багато поетичних текстів і пісень до тематичних програм, вистав і музичних шоу Миколаївського українського театру драми та музичної комедії.
Вчителем в царині поезії для Світлани Іщенко став український поет Дмитро Кремінь. У 1990-ті він очолював літературну студію «Борвій», де об’єднав і навчав молодих миколаївських поетів. Серед них була й Світлана Іщенко. Зв’язок з учителем поетеса підтримувала до його останніх днів.У 2001 емігрувала до Канади, де живе у Північному Ванкувері. Підтримує зв’язки з Україною. У додаток до української, пише англійською, перекладає. Пропонуємо інтерв’ю зі Світланою голови Миколаївської обласної спілки письменників України Віри Марущак.
Світлано, яким було Ваше враження, коли Ви отримали повідомлення про надання ВамМіжнародної літературно-мистецької премії Пантелеймона Куліша?
Мене радісно схвилювало повідомлення, що моя збірка поезій Nucleus: A Poet’sLyricalJourneyFromUkraineToCanada(«Ядро: лірична подорож поета з України до Канади») отримала Міжнароднулітературно-мистецьку премію імені Пантелеймона Куліша. Я хочу висловити свою щиру вдячність усім нашім воїнам, що захищають зараз Україну і роблять все можливе, щоб українська культура і література не щезли,щоб наші українськіписьменники, поети, художники й композитори могли творити навіть в умовах війни під їх захистом, подякуватиКомітету із нагородження цієюпремією, подякувати Національній Спільці Письменників України іУповноваженому із захисту державної мови Тарасу Кременю за цю високу оцінку моєї творчості.Ятакож глибоко вдячна своїм колегам-письменникам, колегам-акторам, читачам і усім друзям в Україні і в Канаді, хто відгукнувся і привітав мене з цією нагородою.
А як Ваша книга була сприйнята читачами в Канаді? І що означає назва книги?
Вже протягом цілого року моязбіркапоезій Nucleus(«Ядро») чудово сприймається канадськими читачами.Книга вийшла друком в видавництві «RonsdalePress»наприкінці січня 2024 року в Ванкувері, провінціїБританська Колумбія, Канада. Nucleusз англійської означає ядро, збіг сил чи енергії, зосередок, центр, ембріон, зерно, суть.Полюбляю слова з багатозначним підтекстом!
Ви вже24 роки живете в Канаді. Чи важко було для Вас зберегти свій поетичний тон і голос у канадському суспільстві?
Багато емігрантів відчувають, що втрачають свою ідентичність. По-перше, я ніколи не шукала свою ідентичність, належність до країни, нації, спільноти. Я завжди залишалася собою, яі є ця ідентичність, я не можу її втратити, вона в мені. І ця ідентичність завжди розвивається, коли я набуваю нових навичок і мов, живу в іншій країні, створюю нові зв’язки. Я не можу це втратити, воно в мені. Як актор розробляє роль, працює над створенням певного персонажа, так роблю і я. Потрібен певний час, щоб це вийшло. Якщо ви докладете максимум зусиль для досягнення своєї мети, ви переконаєтеся, що все можливо, і ви не будете боятися спробувати щось нове, навчитися чомусь або досягти чогось. Коли ви зосереджені, як ядро, вам не потрібно шукати жодної «належності», ви просто стаєте позитивно зарядженою творчою силою, до якої кожен захоче підключитися. Ви творець своєї ідентичності, ви – це ядро.
Світлано, розкажіть трохи про книгу, її створення, що спонукало писати поезії англійською?
Створення збірки, як літерально, так і образно, ґрунтувалося на процесі набуття вільного володіння англійською мовою, водночас тримаючись моєї рідної української… поки одного дня, як я вказала у своєму вірші з цієї книги, я просто і легко почала «заповнювати пробіл». Ця книжка містить вірші, які я спочатку написала українською, а потім не переклала, а радше переписала англійською. Мені хотілося розповісти світу про Україну, її історію і культуручерез свій особистий досвід і погляд. Те, що я запропонувала читачу в цій книзі — є цікавим прикладом поезії людини, яка емігрувавши до Канади, не втратила свою українську ідентичність, а навпаки, додала до неї ще й канадську.
А можете детальніше розповісти про складові Вашої книги, її розділи, форми поезій, тематику?
Вінок сонетів«A BannerofCloth»(«Плащаниця»), розміщений на початку збірки і виступає її першим розділом, був написаний українською мовою тут, у Ванкувері. Цей розділ складається з п’ятнадцяти віршів, які взаємопов’язані й створюють те, що в класичній поезії називається героїчним вінком сонетів. Останній, головний абоключовий, сонет складається з перших рядків попередніх чотирнадцяти сонетів. В українській мові майстерність поета в такій творчості виявляється через використання метра і рими в «октаві» (вісім рядків) і в «сестеті» (шість рядків) кожного сонета, а «ключовий» сонет містить усі початкові та кінцеві рядки попередніх сонетів вінка. Чим більше я оволодівала англійською, тим більше мені хотілося продовжувати працювати над перекладами. Я сповнила вінок сонетів українсько-канадським змістом. Це стало моїмзв’язком між двома культурами, моїм першим кроком у більш складну поетичну сферу, яка з’єднує мене з обома світами. Дві середні частини моєї книги складаються з більш вільних, ліричних творів, що поєднують українську та канадську тематику іпочуття. Останній, четвертийрозділ досліджує моє українське походження та моє нинішнє життя в Британській Колумбії в більш наративній формі. Дивовижна іронія полягає в тому, що вірші останнього розділу книги мають багато українського змісту, який я висловила англійськоюв оригіналі без перекладів.І для мене все стало на своє коло– з центром сили і енергією. Ядро.
Інтерв’ю вела Віра Марущак, українська письменниця і журналіст.