Продовження теми
Останній репортаж з Гарду. Частина друга
Як ми обіцяли, продовжуємо болючу тему, що пов’язана із можливим затопленням історично-культурної української спадщини, – Бузького Гарду. Бо так забажали атомники. Наш експерт, відомий в Україні борець-еколог, який все життя вболіває за Бузький Гард, Олег Деркач продовжує розпочату в минулому номері тему. Він, як фахівець, дослідник, свідок вивірив кожне слово, перевірив безліч фактів, здійснив свої професійні висновки. Пропонуємо ознайомитися з ексклюзивним для «Вечорки» матеріалом.
Наміри Енергоатому завершити будівництво Ташлицької ГАЕС у складі шести гідроагрегатів з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на річці Південний Бугдо позначки +20,7 м з точки зору потенційних впливів матиме ще більш загрозливі наслідки. Насамперед, це призведе до подальшого затоплення земель природно-заповідного фонду, руйнування об’єктів культурної спадщини, порушення водного балансу танегативного соціального впливу загалом.
Внаслідок підвищення рівня води в Олександрівському водосховищі буде затоплено не лише частину регіонального ландшафтного парку «Гранітно-Степове Побужжя», а й національного природного парку «Бузький Гард», який створено Указом Президента України від 30.04.2009 №279/2009 з метою збереження, відтворення і раціонального використання унікальних природних та історико-культурних комплексів у басейні Південного Бугу, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» забороняє будь-яку діяльність, яка негативно впливає або може негативно вплинути на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Разом з тим територія Бузького Гарду характеризується надзвичайним різноманіттям флори та фауни, є місцем першоописів багатьох ендемічних видів рослин – гвоздики, смілки та мерингії бузьких, громовика гранітного, смілки Ситника.З 2016 року вона належить до об’єкту Смарагдової мережі Європи (територія UA0000040), статус якої регулюється Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція). Додатки Бернської конвенції визначають види рослин і тварин та біотопи (оселища), які єособливо цінними на загальноєвропейському рівні та потребують спеціальних заходів щодо їх збереження. За результатами незалежних наукових досліджень встановлено, що подальше підняття рівня Олександрівського водосховища становить загрозу для майже двох десятків типів рідкісних біотопів (оселищ) та видів флори іфауни, що охороняються Бернською конвенцією. Зокрема, для видри, ящірки зеленої, луня очеретяного, орла-карлика, рибалочки блакитного та оселищ ендемічних видів рослин – мерингії та гвоздики бузьких. Конвенція забороняє знищувати середовища існування, рідкісні види флори та фауни. Проте завершення будівництва Ташлицької ГАЕС порушуватиме цю вимогу.
У 2009 році Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 до Державного реєстру нерухомих пам’яток України під охоронним номером 140001-Н було внесеной пам’ятку культурної спадщини “Історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького”. Вона зберігає ті частини рельєфу України, які свідчать про заселення краю запорозькими козаками у XVI-XVIII століттях.І саме згаданий ландшафт свідчить про історичні права українців на володіння землями Північно-Західного Причорномор’я нині. Історичним ядром пам’ятки є урочище Ґард, з островом Ґардовим і Ґардовим порогом, скелі й каміння яких три століття поспіль служили природним фундаментом для встановлення ґарду – риболовецької споруди, яку козаки закладали тут ще із XVI століття. Саме коло Ґардового острова русло Бугу перегороджував найдавніший з відомих, козацький ґард.
Від назви цієї споруди одержали імена згадані й урочище, і острів, і поріг, і поселення, і паланка. Ґард був видатним сакральним центром Запорожжя: тут, на острові Ґардовому, стояли не тільки рибопереробні заводи, а й знана і глибоко шанована в усій Україні Покровська церква. Однак, ці унікальні для української історії місця: і острів Ґардовий, і увесь Ґардовий поріг, і вузькі береги каньйону Південного Бугу, й нижні частини скель в урочищі Ґард можуть бути остаточно затоплені в результаті подальшого підняття рівня Олександрівського водосховища.
Таким чином, буде знищено історичне ядро пам’ятки культурної спадщини національного значення і її доведеться знімати з державного обліку, бо після затоплення згаданих вище частин рельєфу нічого, що нагадувало б про назву пам’ятки, у ландшафті не залишиться. А в Україні після цього не залишиться вже жодного зразка автентичного ландшафту часів Запорожжя, яке виплекало і наше повернення у сім’ю європейських народів у XVII ст., і незалежність у ХХ ст.
Отже,будівництво Ташлицької ГАЕС з поетапним підвищенням рівня Олександрівського водосховища на річці Південний Буг вище НПР 8,0 м порушує Закони України «Про охорону культурної спадщини», «Про природно-заповідний фонд України», «Про Червону книгу України», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ»; Земельний та Водний кодекси України, а також міжнародні угоди, зокрема, Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, Конвенцію про охорону біологічного різноманіття, Конвенцію про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, Конвенцію про збереження мігруючих видів диких тварин, Європейську ландшафтну конвенцію тощо. Така планована діяльність повинна бути заборонена, на чому і грунтується останній позов екологічної громадськості до суду.
Олег Деркач, експерт з питань біологічного та ландшафтного різноманіття Національного екологічного центру України, заслужений природоохоронець України.
Фото автора та з відкритих мереж.