З кожної телескриньки, інтернет-ресурсу, з газетних сторінок котрий день доноситься про можливе вторгнення самі знаєте, кого й самі знаєте куди. Обиватель розгублений, збентежений і наляканий: різні ток-шоу, коментарі «аналітиків» та чутки, що циркулюють на ринках та в трамваях, підривають його психічне та фізичне здоров’я.
Водночас влада зберігає горду мовчанку з приводу того, що саме робити «пересічному громадянину» у разі чогось. Куди бігти, де збиратися і як про це дізнатися, бо засоби телекомунікації, найімовірніше, будуть відключені? Чим пояснює влада свій олімпійський спокій? Пояснення можуть бути різними, але «громадянину» від них не стане легше.
Постають закономірні питання: якщо завтра війна, що робити? Ну, хто винен, і так зрозуміло…
І головне питання: чому у 2014-му влада хоч і заледве, але все ж таки ворушилася у плані організації захисту цивільного населення, перевіряючи нечисленні сховища та публікуючи їхні адреси, а в нинішніх реаліях мовчать як риба об лід? Чи не тому, що питання сховищ нині неактуальне через їхню повну відсутність чи непридатність? Чи все розпродали під фітнес-зали і перукарні, чи вони самі завалилися?
Наприклад, бомбосховище «часів Карибської кризи» у будинку №26а на вул. Лягіна сильно скидається на місце дії якогось фільму жахів за сценарієм Стівена Кінга. Вихід вентиляційної шахти завалений спресованим роками сміттям. На обшарпаних дверях — навісний замок, ключ від якого знаходиться чи в когось із мешканців, знати б, у кого саме, чи в КП СКП «Гуртожиток», чи в його наступника. А всередині – пустка. Частину підвалу років п’ять тому викупив якимось чином у «Гуртожитка» якийсь мешканець, ось там після ремонту — краса! Ну, в будинку №26а на Лягіна хоч якийсь притулок є, у сусідньому будинку, до речі, раніше було теж, – як із ним справи нині — таємниця, вкрита мороком. А ось у інших дворах…
Тож якщо хтось із наших читачів знає, де розташоване найближче до нього хоч трохи придатне сховище, нехай поділиться з рештою. Думаю, це стане відкриттям для багатьох. До речі, перелік придатних міських бомбосховищ мали б опублікувати. Треба ще й вивісити адреси найближчих сховищ на інформаційних дошках у під’їздах — там, де вони є.
Звичайно, періодичні перевірки сирен, що сповіщають про повітряну тривогу, — справа хороша. Тільки ось чути їх далеко не всюди і не усім.
Заради справедливості зазначимо, що міська влада все ж таки перевіряє готовність і стан бомбосховищ. Про це мер Олександр Сенкевич нещодавно розповів інтернет-виданню «Шиповник».
– Займаємось підготовкою перевірки бомбосховищ, зараз триває активна робота. Є проблеми технічного характеру, тобто деякі не підключає «Обленерго» і просить поставити лічильники, де бізнесмени із сумнівним минулим оформляли право власності на підвали, — повідав він.
А на запитання, чи готове місто захищати себе у разі воєнних дій, мер відповів, що наявність кількох військових частин у Миколаєві допомагає мешканцям почуватися у безпеці. Адже справді, у нас зосереджено одне з найбільших військових угруповань в Україні.
Олена Кураса.