Лише 21 день за п’ять місяців війни, за словами міського голови, ворог не мстився за допомогою обстрілів нескореному Миколаєву, пише НВ.
Не проходить і доби, аби Миколаїв — колись півмільйонний обласний центр на півдні країни, — не потрапляв у сумні новини цієї великої війни. Він не потрапив в окупацію, — ЗСУ відбили зазіхання ворога, — але за це росіяни мстяться: усі 5 місяців вони обстрілюють нескорене місто ракетами та гарматними набоями. За цей час тут загинула 121 людина, 556 дістали поранення.
Останнім часом збільшилися саме ракетні обстріли, каже НВ міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич.
У 2015 році він сенсаційно виграв вибори у кандидата від Опозиційного блоку, а у 2020-му був обраний мером повторно. Тепер йому, як очільнику міста, довелося зіткнутися із зовсім іншими проблемами, ніж були раніше — обстрілами, зруйнованою інфраструктурою і відсутністю питної води у місті.
— Як виглядає ситуація у місті зараз? Чи збільшується кількість обстрілів?
— Лише останні декілька днів динаміка трошки уповільнюється. Взагалі за весь час війни нас не бомбардували лише 21 день.
Цю добу нас також обстрілювали, по околицях міста і по одному з індустріальних об’єктів. Останнім часом вони використовують протиповітряні снаряди, тобто, зенітно-ракетні комплекси С-300. Але змішують їх разом з іншими.
Наприклад вчора вони запустили декілька снарядів типу Калібр, які після себе залишають здоровенні прірви: по 20 м завширшки і 5 м вглиб. Сьогодні під ранок обстрілювали далекобійною артилерією околиці міста. Є підозри, що це може як раз Піони [самохідна артилерійська установка], які вони притягнули у Херсонську область.
Обстріли проводяться останнім часом о 3-й, 4-й, 5-й ранку. Їхня інтенсивність збільшилася, випускають іноді до 20 ракет. Б’ють по різним частинам міста. Більше того, у них з’явилася нова мода: перш, ніж бити, за декілька тижнів до цього, вони починають писати у своїх російських телеграм-каналах, що ось там у Миколаєві на території такої-то школи знаходиться склад боєприпасів, техніка, військові, а людей поряд не евакуюють. За тиждень, за два туди прилітає ракета. Так було наприклад зі школою № 51.
Росіяни нещодавно влучили ракетами у два миколаївських університети (на фото – будівля одного із них) / Фото: Kyodo via Reuters
Миколаївці, хоч і просимо не робити ніяких зйомок, усе одно фактично одразу викладають з місця подій відео і насправді на цьому відео видно, що там по-перше нема жодних військових машин чи механізмів. По-друге, після вибуху бомби, яку скидають на цей об’єкт, нема повторної детонації. Тобто, це означає, що там не було складу боєприпасів. І по-третє, на відео видно, що там нема рятувальників. Тобто вони виїхали, погасили усе і роз’їхалися. Служби міські виїхали, підібрали усе будівельне сміття з дороги, з усіх узбіч і все. Не витягають нікого із-під завалів, людей без форми чи у формі, тому що їх там не було. Це ще один доказ, що у цих школах не було людей взагалі. Але така ситуація відбувається.
Це саме стосується і наших двох університетів, які обстріляли на минулому тижні – Національний університет кораблебудування і Миколаївський національний університет ім. В. Сухомлинського [педагогічний]. Зараз у телеграм-каналах йде інформація вже про аграрний університет. Вони просто знищують інфраструктуру, прикриваючись якимись там військовими завданнями.
— А звідки обстрілюють? З Херсонської області?
— Більшість обстрілів ведеться з Херсонської області. У середньому ракети долітають сюди за 2 хвилини. Іноді, навіть маючи візуальне підтвердження вильоту ракет, наші служби не встигають спрацювати і включити сирени. Сирена зазвичай включається після першого вибуху.
— Влада зараз робить багато заяв про деокупацію півдня. Як Миколаїв на собі це відчуває? Росіяни по вас більше стріляють, щоб відвернути увагу від Херсону?
— Раніше нас обстрілювати реактивними системами залпового вогню [РСЗВ] — типу Смерч і Ураган. У них великий розліт осколків. Це створювало проблеми з тим, що було багато розбитих вікон, дахів, руйнували так інфраструктуру. Те, що відбувається зараз, — це використання ракет, які руйнують будівлі. І в останні два тижні як раз збільшилися удари саме таких ракет. При чому вони міксують: можуть запустити РСЗВ, а потім ще і ракети.
— Ви це пов’язуєте із деокупацією Херсонщини?
— Не пов’язую. Мені здається, що вони наче показують, що вони ще не починали і спеціально збільшують кількість обстрілів. Ми бачимо, що вони по всій лінії розмежування це роблять. І по Харкову, і по Нікополю, і по Миколаєву. Я пов’язую це з новою фазою шизофренії бункерного карлика.
— Але чому саме Миколаєву так дістається?
— Тому що Миколаїв — перше велике місто після окупованих територій. Розуміючи те, що тут знаходиться і військовий контингент, але не розуміючи, де він знаходиться, вони гатять по всьому місту. Наприклад, вони стріляють по військовому містечку 79-ї бригади, якої вже давно там не має, вона на Сході. А вони луплять туди і луплять, там пусті казарми стоять, а вони ті пусті казарми луплять. На позаминулому тижні, на минулому туди стріляли. Не знаю, що вони думають. Вони думають, що Чорнобаївку там влаштовують?
— Що зараз з водою в місті?
— У нас все погано з водою. Вода лише технічна. Сьогодні у Миколаєві нема питної води тому, що у нас проблеми з трубопроводом, який 12 квітня був пошкоджений внаслідок удару. Після цього ми місяць взагалі були без води. Зараз ми беремо воду з Південного Бугу, але не можемо об’єднати два параметри — м’якість і солоність: ми не можемо догнати їх до рівня питної води. Тому воду подаємо технічну. Питну воду продовжуємо розвозити машинами. Власне, поки що ми не бачимо реальних перспектив подачі великого об’єму води, який нам потрібен.
Зараз ми готуємося до зими, прийнято рішення, що ставимо локальні системи очистки і ту воду, яку подаємо централізовано в систему, будемо доочищати спеціальними установками до рівня питної. Це дорого, виходить до 90 копійок літр води, але у будь-якому разі ми хочемо таких установок як можна більше. Просимо про допомогу наших західних партнерів, бо це чи не єдиний спосіб завести людей на зиму в приміщення. Тому що сьогодні вони отримують воду на вулиці, там поки тепло. Коли ж мене питають, як швидко ми можемо подати воду, то я завжди кажу: за 2 тижні після деокупації Херсону.
— Яка ситуація з житловим фондом, адже багато будинків постраждало від обстрілів? Як це вплине на опалюваний сезон?
— Так, ми думаємо про проблеми майбутнього опалювального сезону. Є деякі будинки, на яких нема не лише дахів, але і вікон. І людей нема для того, щоб зайти до них в квартири і поміняти їм вікна. Тому в деякі будинки ми навіть технічно не зможемо запустити опалення цього року. Зараз ми робимо побудинковий обхід і ці будинки фіксуємо. Якщо це ОСББ, то з головою ОСББ. Якщо це не ОСББ, то будемо з управляючими компаніями говорити і так далі.
Не всі будинки будуть опалюватися, в залежності від їхнього стану. Якщо в будинку розбиті вікна і там мешканці є зі 100 квартир лише у 2-х, то, скоріш за все, ми технічно просто не зможемо пустити туди воду. Бо систему треба прокачати. Якщо люди відсутні в будинку, — як ми дізнаємося, чи протікає там система чи ні? Може затопити весь будинок.
— Я коли була у вас у місті два місяці тому, ви тоді казав, що в місті залишається десь приблизно половина населення. Скільки зараз?
— Біля 230 тис. з 480 тис.
— А що з роботою?
— Погано усе з роботою.
— Що працює, крім комунальних служб?
— Працюють підприємства критичної інфраструктури, працюють підприємства, які займаються торгівлею і наданням послуг. Виробництво не працює, бо це насправді небезпечно.
— Які у вас, як у очільника міста, зараз найголовніші проблеми, окрім води і опалювального сезону?
— Насправді сьогодні — це дві найголовніші проблеми: вода і опалювальний сезон. Інші проблеми — евакуювати якомога більше людей із міста і зайнятися питаннями відновлення цієї історії.
— Минулого тижня я була у Краматорську і була вражена тим, що за останні два місяці в місто повернулося 10 тис. людей. Люди не те що не хочуть виїжджати, вони повертаються у прифронтову зону. Як у Миколаєві? Із посиленням обстрілів збільшилися темпи евакуації з міста?
— З першого дня я пишу про те, що потрібно, щоб люди їхали з Миколаєва. Але люди, на жаль, не слухають мене. І сьогодні ці 230 тис. людей залишилися. Більшість із них — пенсіонери. Вони кажуть: нам нікуди їхати, ми тут готові померти у себе в місті. При цьому ті, хто виїхали, не спішать повертатися. Бо насправді у нас тут готель Миколаїв [нещодавно обстріляли], школу одну, другу, університети. Це такі символи для міста Миколаїв. Коли їх руйнують, то для миколаївця це знак, що у місті дуже небезпечно. Що насправді це не просто якась войнушка, це справжня війна, де можуть вбити.
Темпи евакуації знизилися. Якщо раніше щодня з міста виїжджало від 4-х до 8 автобусів, то сьогодні вони їздять 1 день на тиждень і вивозять 120 людей.
— Що з навчальним процесом? Чи будуть працювати школи з 1 вересня?
— Навчальний процес буде проводитися виключно в онлайні.
— Віталій Кім, очільник обласної військової адміністрації, нещодавно заявив про те, що Миколаїв закриють на кілька днів для пошуку колаборантів. Чи відомо вже, коли це буде? Яка підготовка до цього ведеться?
— На даний момент обласна військова адміністрація висунула таку ідею щодо проведення цих дій. Коли вони будуть і як вони будуть організовані – нам ще не доводили цю інформацію. Сподіваюся, що це буде узгоджено з правоохоронними органами. Насправді вони роблять це і без закриття міста. Останнім часом зловили 4-х навідників.
— П’ять місяців війни. Увесь цей час Миколаїв під постійними обстрілами. Як змінилося ваше життя? Не втомилися?
— Ні, не втомився. Насправді моє життя змінилося, як і в кожного українця, — це коли ти не бачиш майбутнього. Тобто горизонт подій дуже обмежений. Це ніби як ти пливеш на якомусь човні в морі і тобі здається, що ось горизонт, а там, за ним, берег. Пливеш, а там знову море і знову море, і знову море. Так і тут. Здається, що війна повинна закінчуватися найближчим часом, а вона не закінчується. І в тебе нема планів на майбутнє, а є просто плани, що наступний день буде таким, як і цей. І єдине бажання, щоб не було обстрілів. Тобто, коло бажань і планів звужується до того, щоб аби нас не обстріляли і було менше жертв.