Маловідомий факт: на світі є лише два полководці, які не програли жодної битви, всі походи закінчили успішно, захопили всі міста які брали в осаду. Один з них це Олександр Македонський – неофіційно визнаний найкращім полководцем всіх часів та народів. А другий це український козак Іван Сірко (1605 — 1680) — козацький полководець, подільський шляхтич, козацький ватажок, кальницький полковник, кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. Герой багатьох українських пісень і казок. він обирався запорожцями на посаду кошового отамана рекордну кількість раз.
Брав участь у війнах Богдана Хмельницького з Річчю Посполитою, але найбільше й успішно воював проти Османської імперії та її васалів. В історичних документах зафіксована участь Івана Сірка у визвольній війні українського народу проти Речі Посполитої, зокрема в битві під Жванцем 1653 року.
1654 року Іван Сірко, разом із полковниками Іваном Богуном, Петром Дорошенком та іншими, виступав проти підписання Переяславської угоди, і як більшість запорожців, відмовився від присяги московському царю Олексію Михайловичу. Сірко відмовився поставити свій підпис, навіть за присутності гетьмана Юрія Хмельницького, під Переяславськими статтями 1659 року.
Наприкінці 1660 року Сірко остаточно порвав з Ю. Хмельницьким і вирушив на Чортомлицьку Січ. У 1660–1680 роках дванадцять разів його обирали кошовим отаманом.
Після Андрусівського договору 1667 року зайняв виразно антимосковську (й разом із тим антипольську) позицію, брав активну участь в антимосковському повстанні 1668 року
Мав великі зв’язки і впливи на Лівобережній і Слобідській Україні, на якій у нього був маєток; якийсь час був полковником (титулярним) ніжинським (від Дорошенка) і харківським.
1672 року претендував на гетьманську булаву Завжди обстоював насамперед автономні інтереси Запорожжя та в ім’я їх встановлюючи зв’язки, то з Річчю Посполитою, то з Російським царством, то навіть з Османською імперією і Кримським ханством.
Сірко мав феноменальний військовий талан за життя він провів 55 походів проти Османської імперії та 65 великих битв та 179 сутичок з ворогами і у всіх з них здобув перемогу. Під його керівництвом козаки захоплювали: Очаків, Білгород-Дністровський, Ізмаїл, Кілію, Тягиню (Бендери), Арабат, Перекоп, Ясси, Кафу, Бахчисарай, Трапезунд.
Перша велика перемога під командуванням Сірка сталася в 1646 року в ході тридцятирічної війни, запрошений французами 2500 тисячний загін запорізьких козаків на чолі яких стояли Богдан Хмельницький та Іван Сірко за одну ніч взяли іспанську фортецю Дюнкерк, яку французька армія принца Конде не могли захопити п’ять років. Фортеця Дюнкерк знаходилася в руках іспанців, і мала стратегічне значення — її називали «ключом від Ла-Маншу» Вдячні французи на честь перемоги Івана Сірка встановили пам’ятник козакам на березі Ла-Маншу.
На початку 1670-х років на переправі в пониззі Дніпра Сірко з 2 тисячами козаків розбив 10 тисячну татарську армію.
1675 у битві біля Чортомликської січі під його керівництвом була розбита 15 тисячну турецьку армія. Унаслідок нічного бою з 15 тисяч яничарів урятував лише 3 тисячі, а втрати козаків не перевищили 50 душ. Часом з цією перемогою пов’язують лист Мухаммеда IV до запорожців і славнозвісну відповідь йому, Наступного року Сірко здійснив з 20 тисячною козацькою армією похід у Крим і став першим козацьким отаманом кому вдалося захопити столицю Кримського ханства Бахчисарай.
Цікаво, що його полководницький талант породив серед козаків міф, що Сірко є характерником (чаклуном, ясновидцем). Після його смерті висушену праву руку, запорізькі козаки брали на всі важливі походи намагаючись закликати військову вдачу.
Похований І.Сірко біля Чортомлицької Січі тепер село Капулівка, Нікопольського району Дніпропетровської області.
Щороку, 1-2 серпня, на могилі Івана Сірка (що за 2 кілометри від села Капулівка) проводять вшанування пам’яті Славного Кошового Отамана, яке збирає тисячі українців з усієї країни та з закордону. 23 серпня 2000 року відбулася урочиста церемонія перепоховання останків кошового отамана в Капулівці. У склепі знаходяться усі останки кошового. Історія з його рукою є легендою. З Москви повернено частини тіла, що були вилучені раніше — череп та деякі інші частини. За черепом було відновлено його портрет з якого зроблено погруддя на могилі. Перед похованням було досліджено останки й встановлено, що вони відповідають опису Івана Сірка й мають характерні отримані ним сліди від поранень. Проте генетична експертиза не робилася. Матеріали цих досліджень є у Дніпрі в історичному музеї
Козак поляже, але слава козацька не вмре не поляже, слава буде жити до кінця віку людей.
Українці, шануйте своїх героїв.