Цей матеріал був надрукований у свіжому номері газети “Вечірній Миколаїв” від 10 липня 2024 року. Пропонуємо його електронну версію нашим читачам.
МІЖНАРОДНІ ГРАНТИ ДОПОМАГАЮТЬ МИКОЛАЇВЦЯМ
Сьогодні міжнародна спільнота виділяє достатньо великі кошти на підтримку малого чи середнього бізнесу в Україні, на підтримку жінок у бізнесі, громадських організацій та інш. Вже другий рік поспіль відома в Миколаєві видавниця Ірина Гудим приймає участь у грантових програмах, завдяки яким підтримує свій невеличкий бізнес.
Напрацюваннями в цій сфері вона поділилася з журналістом “Вечорки”. Вважаємо, що розмова буде корисною для багатьох наших читачів.
– Отже, пані Ірино, у 2023 році ви отримали грант від БФ “Children”, а цього року – від Благодійного фонду “Щедрик” та міжнародної гуманітарної організації «Оксфам». Мабуть, слово “отримала” не зовсім точне, бо треба було докласти багато зусиль, щоби увійти до числа “щасливчиків”, яких обрала комісія.
– Дійсно так. Причому спочатку треба було докласти зусиль і знайти собі підходящий грант. Тут багато хто робить помилку. Я теж колись помилялась, бо описувала в заявці свої проєкти стосовно публікації книг та іншої друкованої продукції. Але гроші благодійних фондів перш за все виділяються на підтримку бізнесу таким чином, щоби за ці кошти можна було закупити обладнання, зробити перші кроки у створенні малого бізнесу, арендувати приміщення для роботи тощо. Цього року я отримала грант у розмірі 2300 євро. Можна подати заявку також на 4500 євро за умови створення додаткових робочих місць. Зайдіть на сайт “Щедрик.info”- там все прописано.
– Ви розповідали, що, завдяки першому гранту “Children” (його запропонував председатель в Експертно-громадській раді виконкому Миколаївської міської ради Артем Ващиленко), купили обладнання для підтримки робочого процесу, вкрай необхідного під час відключення світла. Це зарядна станція, ноутбук, жорсткий диск, повербанки, флешки…
– З початком війни діяльність видавництва призупинилась. І для мене найголовніше було – сберігання інформації. Треба зберегти те, що вже зверстано на комп’ютері, тобто роботу, над якою ми працювали, але не закінчили: електронні тексти книг, матеріали по верстці, фотознімки. Отже придбання нового обладнання стало в пріоритеті.
– Бачила, що на фейсбуці ви з захопленням розповідали про навчання, яке у 2024 році “Щедрик” організував для претендентів на грант. Можна про це трохи детальніше?
– Участь у будь-якому гранті потребує навчання. Протягом кількох тижнів ми навчались писати бізнес-плани – при цьому стали учасниками навчання високого рівня. Воно було організовано на базі ЧГУ ім. Петра Могили, на кафедрі економічних наук, яку очолює Світлана Білецька. Учились щодня по 4-5 годин, також і по суботах. І навіть наприкінці складали іспити та захищали свои проекти. Таке собі відчулося повернення до студентського життя, бо якось прийшлось і до 5 утра сидіти над завданнями.
Навчання дуже сильно вплинуло на мій вибір грантової програми 2024 року. Я зрозуміла, що до цього неправильно писала заявки на грант, орієнтуючись на випуск книг. Під час навчання тренери переорієнтували мене: збагнула – щоби в подальшому удосконалити роботу видавництва, треба купити потужний дизайнерській комп’ютер, професійну фотокамеру та папір для друку.
Сьогодні дуже велика проблема – ціна на папір, яка постійно підвищується, і собівартість книги може зрости, навіть поки ти готуєш її до друку. Отже поставила за мету уникнути надмірних трат і зробити запас паперу, це допомагає стабільності і дуже важливо для будь-якого поліграфіста. В Україні свого паперу немає, він ввозиться з-за кордону, тому маємо труднощі з доставкою, митні блокади та інше.
– Тобто, завдяки обом грантам, ви змогли оновити технологічний парк видавництва, зміцнити матеріальну базу. Стареньке обладнання вже потребувало оновлення…
– Те, що я прописала у грантових програмах, стосувалось саме обладнання – щоби дати своєму видавництву працювати. Нехай це невеликі за мірками бізнесу гроші, але вони дають можливість ковтка свіжого повітря, підтримки перших чи подальших кроків у бізнесі. Без цієї грантової підтримки я не змогла би купити обладнання для верстки.
На жаль, соціальний проєкт по книгах, “книжний грант” я поки що не знайшла. Але продовжую шукати. На першій консультації в БФ “Children” нас одразу націлили: шукайте подальші грантові продовження, які зможуть підтримати ваш бізнес.
– У вас є поради для підприємців, які готові звернутись за грантовою підтримкою?
– Найважливіше – бути уважними при навчанні, слухати тренерів стосовно рекомендацій. Треба, щоби ваша мета співпадала з пропозиціями гранту та кінцевим результатом, який ви прописуєте. Це може бути закупівля обладнання, аренда приміщення на 2-3 місяці, де можна розпочати бізнес, чи щось інше. Разом зі мною навчалось багато цікавих людей, які мріють втілити в життя свої ідеї. Були ті, хто мріє відкрити перукарні, манікюрні салони, хтось – крафтову пекарню (хліб на заквасці), хтось – крафтовий магазин сиру. Люди готові ризикувати. Багато було фермерів: один вирощує овочі та фрукти, другий тримає молочну ферму. Було багато цікавих проектів, різноманітних, вони практично не повторювались.
– Щоби взяти участь у грантовій програмі, ти вже повинен бути ФОПом або треба його відкрити. Отже зараз в Україні справжній бум з відкриття ФОПів. А що найважливіше, коли ти подаєш грантову заявку?
– Якщо виграв грант – ти повинен придбати саме те, що ти заявляєш, і саме на ту суму, яку заявляєш. До того ж ти вже повинен розуміти, де ти обладнання купиш. У тебе повинні бути договори з постачальниками, повинні бути чеки, квитанції, платіжки. Потім важливо у короткий строк відзвітувати про придбання обладнання (на це дається 10 днів), тобто подати оригінали звітів… А ще ти маєш бути готовий, що до тебе в будь-який час прийде з перевіркою моніторінгова група від БФ. А у моєму випадку серед перевіряючих були не тільки представники благодійного фонду, а ще й донори, які давали гроші.
До речі, щоби “приймальна комісія” була більш повноцінною, фонд “Щедрик” залучив співробітників Миколаївського центру зайнятості – вони присутні на іспитах.
– Комісія “нагрянула” у видавництво Ірини Гудим 25 червня. Близько 10 перевіряючих, в тому числі – представник донорської організації, який через перекладача задав чи не півсотні питань пані Ірині…
– Так, прийшли з перевіркою – чи все було закуплено, чи відповідають закупки договору, чи маю документи на все придбане обладнання. Перевіряли наявність закупівель. Комісія має право навіть протягом пів року прийти та перевірити, як працює обладнання, що ти придбав.
– Які питання ставив вам представник донорської організації?
– Питання… Чи допоможуть моєму бізнесу ці покупки? Які проблеми є сьогодні в українського бізнеса? Чи вплине нове обладнання на доходи видавництва? Які в мене плани? Я відповіла: в планах – знайти ще один грант, що допоможе створити сайт видавництва з повноцінною великою електронною бібліотекою надрукованих в моєму видавництві книжок. Тоді буде вільний доступ до наших видань в інтернеті. На сайті – зробити онлайн-магазин, “комору світлин” зі сховищем фотографій, які були використані у книжках. Мрію зробити ресурс, що розповість про наших авторів. Сучасні носії інформації, на жаль, мають недовге життя. Сподіваюсь, наш сайт збереже інформацію і продовжить життя книг.
– Отже, гостям видавництво сподобалось…
– Так, бо я постаралася дуже цікаво та гаряче розповісти про свою роботу… Гості були у захваті, і я навіть отримала комплимент – що з мене вийшов би гарний спікер.
– Не дивно, що сподобалось. Адже видавництво було створено ще 2001 року, за цей період видано більш як 600 цікавих та якісних книг, при цьому ви співпрацювали з 400 авторами! І взагалі у поліграфії працюєте 35 років… Що встигли видати в цьому році?
– Ми працювали над кількома проектами. Видали набір листівок “Богоявленськ кінця XIX – початку XX століть”. Також набір листівок до 110-річчя музею ім. Василя Верещагіна, на них – найвідоміші експонати музею. Закінчуємо роботу над виданням книги “Очаківська старина”, яка свого часу була написана істориками Володимиром Щукіним та Андрієм Павлюком. Книгу переведено українською та англійською мовами. Вона уже друкується.
Дуже цікавий проєкт – видання набору листівок з роботами українського художника Амвросія Ждахи, його ілюстрацій до українських народних пісень.
– І на завершення давайте повернемось до вашої роботи під час створення грантової програми. Схоже, ви отримали велике задоволення від навчання та спілкування з претендентами на грант.
– Так, я вже казала – там було багато незвичайних людей з дуже цікавими проєктами. За віком – від 30 до 60+. Треба було бачити, з яким азартом та любов’ю до своєї справи вони розповідали, захищали бізнес-плани. Я була дуже рада, що познайомилась з ними.
Спочатку заявок було багато. Відібрали 60, а грант отримали 38 людей. Треба було пройти суворий відбір, потім предзахист і далі – захист. Нелегко було переконливо довести, що твій проєкт принесе користь і суспільству, і тобі самому.
Декілька проєктів були пов’язані з екологією, з переробкою сміття – наприклад, створення брикетів для опалення. Хтось пропонував насадити сад ківі, або вирощувати хурму, або черешневий сад з низькорослих черешен, щоби зручно було їх збирати. Гарний проєкт запропонували двоє наших містян – маршрутне таксі для людей з обмеженими можливостями, для колясочників: переобладнати маршрутку, додати підйомник, інші пристосування…
Сьогодні кожен українець може подати заявку на грант через програму “ДІЯ”. При створенні бізнес-плану ми брали за зразок саме таку заявку, яка подається в “ДІЇ”.
– Дякую. Було цікаво та корисно.
Інтерв’ю взяла Наталія Христова.