Мистецтво бути читачем

13:14

Откройте “Вечерний Николаев” в Google News и  Телеграм-канале

biblioteka

В Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці зберігається чимало книжок видатних учених і письменників усіх часів і народів. Є серед них багато таких творів, що стали класикою. У різні часи вони впливали на життя та творчість видатних особистостей минулого і досі продовжують формувати світогляд сучасних читачів. Цікаві відомості про те, як люди ставилися до книги і читання у різні часи, що значила книга у житті видатних вчених, мислителів, письменників містяться у науково-популярному нарисі Б. Горбачевського «Люди, книги, библиотеки».

До виникнення друкарства до книг ставилися з великою повагою. На них дивилися, як на дорогу святиню. Книг було мало, і коштували вони цілий статок. Людина, яка володіла навіть кількома книгами, вважалася дуже багатою. У монастирях книги зберігали у так званій монастирській скарбниці, поряд з іншими цінними предметами. А багаті люди, скуповуючи рукописні книги, вважали їх важливою частиною свого майна, дбайливо зберігали і пишалися ними.
Один з найвидатніших умів людства Марк Туллій Цицерон був пристрасним любителем книг і читання. У нього була дуже багата особиста бібліотека, яку він постійно поповнював. Вчений говорив, що «будинок, де немає книг, подібний до тіла, позбавленого душі».
Італійський поет і мислитель Данте Аліг’єрі писав, що читання мудрих книг доставило йому розраду в найбільшій скорботі, що він зазнав внаслідок смерті обожнюваної ним Беатріче. Розповідаючи про свою скорботу, Данте додав: «Як трапляється іноді людині, яка шукає срібло, знайти золото, що відкривається йому таємничим чином, так і я, шукаючи розраду, знайшов не тільки заспокоєння у моїх сльозах, але також і повчання».
Один з найблискучіших представників епохи Відродження в Італії, родоначальник гуманізму, поет Франческо Петрарка був пристрасним любителем і збирачем книг. Петрарка поважав особисту свободу, тому відмовлявся від всіх запропонованих йому почесних звань і призначень. Книги мали в його очах особливу, властиву тільки їм, принадність, все інше – золото, срібло, перли, пурпурні вбрання та інші предмети могли доставляти, на його думку, лише тимчасове задоволення. Петрарка казав: «Книги можуть привести нас в істинний захват: вони говорять з нами, як живі, вони – наші кращі радники, наші найближчі друзі». Він багато подорожував, і якщо помічав на своєму шляху десь в стороні монастир, то обов’язково звертав з дороги і заходив туди, у надії знайти там рідкісний рукопис. Приватне зібрання книг Петрарки містило в собі більшість відомих у той час римських авторів, а також найголовніші твори отців церкви латинською мовою. Петрарка читав книги надзвичайно уважно, підкреслював те, що здавалося йому особливо важливим, робив на полях зауваження, а іноді і малюнки. Він мав звичку читати самому собі вголос, щоб ясніше відобразити в своєму розумі і краще засвоїти прочитане.
Про поета Олександра Пушкіна можна сказати, що він був не тільки талановитий письменник, а й уважний читач, що є важливою якістю для письменника. За свідченням його першого біографа Павла Анненкова, пристрасть до читання з’явилася у поета вже на дев’ятому році його життя, коли він «проводив безсонні ночі, потай забираючись в кабінет батька, і без розбору читав всі книги, що траплялися йому під руку». Про спосіб його читання Анненков зауважував: «Пушкін читав майже завжди з пером у руці: сторінки альманахів і різних брошур були покриті його нотатками». За свідченням літературного критика Олександра Дружиніна, «Пушкін читав багато, читав з насолодою, замислювався над прочитаним, робив позначки на сторінках, виписував у зошити те, що йому особливо подобалося». Отримуючи досить значні суми за свої твори, він витрачав більшу частину на купівлю книг і зібрав велику бібліотеку. Багато творів, придбаних ним в останні місяці життя, залишилися непрочитаними. Купуючи книги, поет мріяв про той час, коли він покине світське життя і, віддалившись у тиху сільську місцевість, цілком зануриться у читання книг.
Великі люди минулого залишили нам поради про те, як і що слід читати. Наприклад, британський письменник і філософ Томас Карлейль у своїй Единбурзькій промові, звертаючись до студентів, говорив: «Перш за все, на вас лежить обов’язок бути посидющими у читанні. Вчіться читати – це може бути набагато важче, ніж ви уявляєте. Вчіться бути розбірливими у читанні, читати сумлінно і з величезною увагою».
А французький письменник Анатоль Франс говорив, що «читати – значить перекладати, кожен читач вкладає у книгу щось своє, переводячи її на мову своїх власних почуттів і бажань».
Деякі письменники і вчені радили також перечитувати знакові книги, щоб насолодитися подробицями і стилем письменника, краще зрозуміти автора. Французький історик літератури Еміль Фаге говорив: «Читання солодко, перечитування іноді ще солодше». Також він вважав, щоб навчитися чогось за допомогою книги або насолодитися нею, потрібно, перш за все, читати дуже повільно.
Письменники, які серйозно ставилися до справи читання, завжди вдавалися до виписок з книг. Лев Толстой протягом свого життя був самим уважним читачем. Він перечитав величезну кількість книг з різних галузей знань і глибоко заглиблювався у прочитане, робив з них виписки і відзначав у своєму щоденнику те враження, що справляла на нього та чи інша книга. В кінці свого життя письменник зібрав зроблені ним виписки до збірки «Коло читання», щоб більша кількість читачів могла ознайомитися з думками різних письменників.
Важливою справою є вибір творів для читання. Щоб захистити себе від читання непотрібних і шкідливих книг, можна прислухатися до порад і вказівок знавців цієї справи і насамперед Артура Шопенгауера, на думку якого письменників, по відносній цінності їхніх творів, можна поділити на три категорії: падаючі зірки, планети і нерухомі зірки. Перші здійснюють ефект лише на мить і дуже швидко зникають назавжди. Другі, тобто планети, набагато постійніші. Але вони теж залишають своє місце. Треті, нерухомі зірки, займають на небосхилі постійне місце, володіють власним світлом, у всі часи діють однаково. Вони належать не одній нації, а всьому світу. Шопенгауер, звичайно, радив вибирати, головним чином, письменників третьої категорії. А деякі письменники і філософи радили читати те, що нам подобається і що відповідає нашим нахилам і смакам, оскільки ми здобуваємо мало користі з книг, що не доставляють нам задоволення.
Дуже шанобливо про книги і читання казали відомі українські письменники. Наприклад, Тарас Шевченко вважав, що «хто полю\бить книгу, той далеко піде у своєму розвитку, книга рятує душу від здерев’яніння». Іван Франко сказав так: «Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перла виносить». Поет Максим Рильський підкреслював, що «книга – це джерело освіти, знання і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного».
У цілому ж, читання несе людині добро. Книги дають знання, роблять нас мудрішими, розширюють межі фантазії, збагачують духовно та заряджають життєвою енергією. Отже, давайте будемо цінувати, поважати і берегти книги, як це робили великі люди минулих століть.
Т.В. Серебрякова, завідуюча відділом науково-дослідної роботи
з рідкісними і цінними виданнями
Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки.