
Маловідома історія
Жетони-перепустки – як свідки будівництва міноносців
Вивченням жетонів-перепусток миколаївських підприємств першої половини ХХ століття автор присвятив багато часу. Про історію їх появи, опис жетонів вийшла достатня кількість статей в газетах, журналах, книгах.
З появою нових жетонів, про які йдеться сьогодні, вважаю за необхідне доповнити їх історію. Жетони-перепустки застосовувалися на миколаївських суднобудівних заводах для забезпечення контролю з обліку явки та відходу з роботи робітників та майстрів, контрагентів, відряджених підприємствами-постачальниками для монтажу та налагодження обладнання, озброєння.Усередині підприємств діяли жетони-перепустки на військові кораблі, що будувалися, в окремі цехи,а всередині цеху – на ділянки, куди стороннім без спеціального дозволу вхід був найсуворіше заборонений.

На таких жетонах прямо вказувалося, куди, кому за його пред’явлення дозволялося пройти: «контрагент», «корабль», «корабль–медно-кот.», «докъ», «корабльсудостр.», «корабльбашен.» (дозволяв вхід туди, де йшлоскладання та встановлення баштових гарматних установок на військових кораблях).
Усі жетони-перепустки були поділені на групиза спеціальністю їх власників: складальники, пресувальники, свердлувальникиі болторізи, клепальники, ковалі, такелажники-крановожаті та ін.Усього жетони призначалисядля осіб 14 спеціальностей, включаючи чорноробів та учнів.Зважаючи на чисельність працівників тієї чи іншої спеціальності, було виготовлено необхідну кількість жетонів.
Отже, жетони з № 1 до № 999 призначалися для складальників, з № 4000 до № 4299 – для карбувальників, з № 4700 до № 4999 – для малярів. Усього жетонів для всіх спеціальностей, з огляду на знайдені документи, виготовлено 6999 штук.
Окремі жетони виготовлялися для конкретних виробничих ділянок, таких як: слюсарно-механічного цеху, будівельного цеху, такелажно-дворового цеху, ливарного цеху і електричної частини. На кожен цех виготовлялася також певна кількість жетонів. Наприклад, для ливарного цеху – жетони з № 7600 до № 7699, тобто всього 99 штук. Жетонів для структурних підрозділів виготовлено 625 екземплярів.
Автор припускає, що найменше жетонів було виготовлено для проходу на міноносці, що будувалися. Це підтверджує факт їхньої нечастої появи на фалеристичному ринку.
Передісторія появи цих жетонів така. Напередодні Першої світової війни, в 1911 році, за корабельною програмою посилення Чорноморського флоту передбачалосяпобудувати в місті Миколаєві чотири ескадрені міноносці водотоннажністю 1100 тонн кожен, зі швидкістю 34 вузли, з турбінами Парсонса.Контракт на їх будівництво Морське міністерство підписало з правлінням Товариства Миколаївських заводів і верфей (ТМЗіВ) 11 лютого 1912 року.
Ці кораблі повинні були стати першими серійними есмінцями тодішнього флоту, обладнаними паровими турбінами.

11 жовтня 1911 року ескадрені міноносці «Беспокойный» (заводський номер С-99), «Гневный» (заводський номер С-100), «Дерзкий» (заводський номер С-101), «Пронзительный» (заводський номер С-102) були зараховані до списків флоту.
20 вересня 1912 рокуескадрені міноносці були закладені у критому елінгу заводуТовариства Миколаївських заводів і верфей (набагато пізніше – Чорноморський суднобудівний завод).
В той самий час прийняте рішення про виготовлення жетонів-перепусток для майстрових, робітників, контрагентів, відібраних для будівництва цих кораблів.
Це було зроблено з метою безпеки. Напередодні війни набирало обертів промислове шпигунство. Активно діяли розвідки Німеччини, Туреччини.Вони були зацікавлені в тому, щоб роздобути новинки та секрети, які застосовуються при будівництві нових есмінців.Введення персональних жетонів-перепусток на есмінці суттєво обмежувало доступ випадкових, сторонніх осіб на військові кораблі, що будувалися.
Будівництво кораблів на заводі у цехах і майстерняхрозпочалося 20 липня 1912 року.Згідно з договором, заводу потрібно було використовувати при будівництві матеріали тільки вітчизняного виробництва!У разі замовлення обладнання та матеріалів за кордоном, слід було отримати на це дозвіл.Незважаючи на використання переважно вітчизняних матеріалів та обладнання, без імпортних поставок не обійшлося. У квітні 1912 року завод ТМЗіВ звернувся до Наради із суднобудування з проханням дозволити закупівлю за кордоном окремих матеріалів і обладнання.
На заводіТМЗіВ у Миколаєві виготовляли парові турбіни та водотрубні котли для есмінців, але багато частин для них не вироблялося в Російській імперії.
Так, частини роторів турбін, роторні колеса і облицювання гребних валів із нікелевої сталі виготовлялися в Німеччині за заводі «Ф. Круп» в Ессені. Німецький завод «Прес» виконував замовлення на цільнотягнуті колектори для котлів. Британські фірми «Стерфорс» і «ЧестерфілдТьюб» постачали цільнотягнуті труби паропроводів, фірма «Мумфорд» – автоматичні регулятори живленнята контрольні живильні клапани, а фірма «Браун Брос» постачала телемотори для керування рульовою машиною.
У зв’язку з відмовою петербурзьких заводів від постачання турбогенераторівїх довелося замовити фірмі АЕG(«Загальна компанія електрики») в Німеччині.
Великим контрагентом з постачання нафтових, водяних і повітряних насосів для есмінців була британська фірма «Вір».Решта обладнання і матеріалів виготовлялася на вітчизняних заводах. Так, контракт на виготовлення торпедних апаратів, повітрянонагнітальних насосів для них,електричних елеваторів і ручного подання снарядів догармат уклали із заводом «Акціонерного товариства Г.А. Лесснер і Ко» (Санкт-Петербург).
Артилерійські гармати для есмінців виготовляв Обухівський завод (Санкт-Петербург). Постачання приладів управління стрільбою зразка 1910 року для управління артилерійським вогнем здійснював петербурзький електромеханічний завод М.К. Гейслера.
Все електрообладнання з двома прожекторами постачало«Російське товариство Загальна компанія електрики».А механічний завод «Роберт Круг»(Санкт-Петербург) забезпечуваввипарниками для поповнення запасів прісної води.
Контрагенти цих та інших заводів-постачальників згодом приїздили до Миколаєвадля налагодження озброєння, обладнання, приладів, що випускалися ними.
На фотографіях жетонів під номерами 73 і 184 вибито напис: «медно-кот.». Робітники і майстри мідно-котельного цеху допускалися на місце будівництва кораблів для монтажу трубопроводів, котлів, парових турбіні виконання інших робіт.Жетон № 73 викарбуваний із бронзи, розміром 40х40 мм, вага – 19,6 г.Жетон № 184 викарбуваний із бронзи, розміром 42х40 мм, вага – 25 г.
Серед жетонів, що належать до ТМЗіВ і мають напис «Міноносці», найрідше зустрічається перепустка для контрагентів.Жетон № 231 з написом «Контраген.» викарбуваний із бронзи, розміром 40х40 мм, вага – 23,9 г.
Рідкісність його пояснюється незначною кількістю цих перепусток, оскільки контрагенти всі одночасно не працювали на будівництві кораблів, та й їх чисельність, у порівнянні з іншими спеціалістами, була значно меншою.
Всі жетони-перепустки використовувалися недовго – менше двох років. Есмінці «Беспокойный» і «Гневный» спущено на воду 18 жовтня 1913 року, «Дерзкий» і «Пронзительный» – 2 березня 1914 року. Тому жетони-перепустки на есмінці, що будувалися, не часто потрапляють до рук колекціонерів.
Усі чотири есмінці у складі флоту належали до типу «Дерзкий», хоча головним в цій серії був «Беспокойный». Він став першим серійним паротурбінним кораблем, повністю збудованим в Російській імперії і першим – в Миколаєві.
Автор сподівається, що хтось із читачів поділиться інформацією про інші жетони-перепустки суднобудівних заводів міста Миколаєва. Звертатись до редакції газети.
Євген Горбуров, кандидат історичних наук.