Мало хто із миколаївців пам’ятає, як складно було мешканцям Варварівки, Коренихи та інших районів потрапити до Миколаєва. То було справжнє випробування — перетнути наплавний міст з ялинкових колод, який прогинався під машинами, скрипів і був наче живий. У 1957 році було затверджено проєкт будівництва нового моста через Південний Буг.
У 1958 році розпочалось будівництво мосту унікальної конструкції. Це був великий експеримент! Опори збирали на березі з окремих оболонок до необхідної 30-метрової довжини і стикували їх по-новому, по арматурі без фланців. Зібрані опори спочатку забивали віброзанурювачем, а самі тверді шари підмивали високим тиском води. У центральній частині встановили металевий розвідний проліт для пропуску кораблів. Це єдиний в Україні міст із горизонтальною системою розведення. Вперше у світовій практиці мостобудування на стендах виготовляли цільні залізобетонні балки довжиною 65,4 метрів, які потім доставляли у проліт.
Згодом цей досвід враховувався при будівництві найбільшого на той час мосту в Європі через Волгу та мосту метро в Києві.
18 липня 1964 року було урочисто відкрито сполучення через міст, першими по ньому проїхали діти і молодята. Станом на 1964 рік це був найбільший автодорожній міст в Україні. Його довжина — 750 метрів, а з насипною частиною — близько 2 кілометрів. Він об’єднав Варварівку з центральною частиною Миколаєва та зв’язав автомагістраль Одеса — Миколаїв — Херсон — Запоріжжя.
Сьогодні ми визначаємо 60-річчя від дня відкриття мосту і дякуємо всім хто приймав участь у його будівництві. Особисто хочемо відмітити автора проєкта інженера Карпачова Андрія Анатолійовича та керівника будівництва Карелі Льва Георгійовича.
До цієї дати в музеї відкрито мінівиставку, яка показує епізоди будівництва, значимість події, людські емоції та радість миколаївців. Запрошуємо до перегляду виставки.