Олександр Смирнов — колишній історик-археолог та учасник АТО, служить в Миколаївському ОТЦК та СП. Його шлях військовослужбовця почався з мобілізації в березні 2014 року. Олександр захищав Миколаїв, брав участь в обороні Березнегуватого та деокупації Снігурівки.
Про важливі моменти боїв та службу у лавах ЗСУ він розповів колегам з Суспільного.
Олександр Смирнов займався археологією до початку війни. На території городища “Дикий Сад” організовував розкопки зі студентами. Саме тут був знайдені бронзові сокири кельтів.
У 2014 році Олександр потрапив до лав 79-ї десантно-штурмової бригади. Згадує, що операції з виходу з оточення на Донбасі тривали по дев’ять годин. За його словами, під час боїв їхній загін здійснив прорив через посадки, форсував річки та вийшов у тил до блокпоста сепаратистів. Під час цього виходу не втратили жодного бійця.
Через поранення у 2015 році його комісували, і він повернувся до викладання та археологічної діяльності. Однак, з початком повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року Олександр знову повернувся до армії.
“Але посада моя була зайнята, і медичні застереження не дозволяли служити в десантно-штурмових військах. І по розподілу потрапив формувати на той час взвод в обласному ТЦК.
У складі обласного ТЦК Олександр Смирнов брав участь в обороні Миколаєва.
“Ми готували місто до оборони: були взводні опорні пункти навколо міста, це мінування територій, коли вже сюди підходили російські війська”.
“Велика кількість ветеранів АТО, які займалися цивільною справою в Миколаєві, не повтікали, взяли зброю. І це допомогло Миколаєву вистояти”, — каже Олександр.
Після оборони Миколаєва його перевели на Вінниччину для охорони гідроелектростанції та кордону з Придністров’ям. Потім він виконував бойові завдання в Березнегуватому, де його підрозділ охороняв понтонний міст, яким транспортували поранених.
Після оборони Березнегуватого Олександр Смирнов брав участь у деокупації Снігурівки.
“Заміновано там було все – від кладовища до калиток, дверей магазинів”, — розповів Смирнов.
Основні дії з розмінування виконувала контррозвідка, а завданням його підрозділу було патрулювання та забезпечення порядку.
Олександр Смирнов вважає, що кожен військовий та цивільний має зробити все можливе для перемоги України.
“Наше завдання — тримати удар і сподіватися на те, що цей “хаос” похитнеться і впаде, як в 1991 році Радянський Союз”, — каже військовослужбовець.
Побратим Смирнова Сергій відзначає його як справжнього офіцера та достойну людину.
“Він разом з нами ходив в наряди, разом з нами готував їсти. І не було такого, на кшталт: “Я старший, буду сидіти, а ти молодший — йди копай”, — каже Сергій.
За словами побратима, якщо треба було виконувати будь-яку роботу, усі робили це разом, без поділу на старших і молодших.