Що б сталося, якщо б депутати усіх каденцій та рівнів дружно пішли на фронт? У своїй масі навряд чи вони б змогли якось кардинально вплинути на ситуацію, чи не так? Але, буває, що і один «депутат» здатний її переламати.
Сьогоднішня розповідь нашої постійної авторки Ірини Воронцової у рубриці «123 бригада тероборони» – саме про таку людину. Яка не потребує примусу. «Люди, які прийшли у 2022-му з бізнесу, з IT, з політики, прийшли за власним вибором. Вони розуміють ціну свободи і готові її платити».
…До великої війни він був бізнесменом, меценатом та активним гравцем у місцевій політиці. Звідси й позивний, який міцно прилип до нього. «Депутат». Пройшовши шлях від водія до командира взводу, він набувся багатого військового досвіду. І тепер ділиться думками. Про наш головний ресурс, про свідому волю, про контраст мотивацій. І про мотивацію саме українців. «… в нас за спинами – наші родини, які ми маємо захищати. І ця любов, це усвідомлення того, що ми – на своїй землі, дає нам сили, які не можна виміряти жодним калібром. Це та мотивація, яку ворог ніколи не зможе купити чи забрати».
Розповідь про «Депутата» та його роздуми між боями відкриває цей номер. Він, до речі, вийшов більш розважально-пізнавальним, ніж попередні. Таким собі майже міні-підручником з новітньої та давньої історії міста та України (це стосується, до речі, і газети в цілому). Якщо не рахувати традиційний блок міських новин з акцентом на роботу миколаївських комунальних підприємств у минулому році та авторську рубрику Олени Івашко «Етнокухня».
Як завжди, в її матеріалі, який взятий з майбутньої книги, йдеться не тільки про кулінарію, а й про етнографію у прив`язці до Миколаївщини. Мова піде про молдовську кухню – багату і різноманітну, отже, кожен обов’язково знайде в ній ту страву, яка зацікавить, вразить і стане улюбленою. Говорячи про наїдки молдован, не можна обійти і знамените молдовське вино як невід`ємний їх атрибут. Читаючи про це на другій шпальті, можна язика проковтнути!
Відлуння новорічно-різдвяних свят прозвучало на сцені концерт-холу «Юність», де була зіграна нестаріюча комедія «Ніч перед Різдвом» у рамках гастролей Хмельницького обласного академічного муздрамтеатру ім. М. Старицького. Інформацію про це, «присмачену» надзвичайно гарними та професійними світлинами, доніс до вас Ігор Єрмолаєв. Вона перекликається з іншою – про концерт у музеї ім В.В. Верещагіна, який так і називався – «Відлуння Різдва». Наталія Папушенко (фортепіано) та Віктор Макушин (флейта) щиро поговорили з глядачами мовою високої музики великих європейських композиторів.
Під рубрикою «Історична постать» – розповідь про людину, знану кожному миколаївцю. Тим більш, що нещодавно її ім`я ввійшло до міської топографії. «Два світи Миколи Аркаса» – композитора, мецената, письменника, автора знаменитої праці «Історія України-Руси» та першої народно-побутової опери «Катерина». Про це, й не тільки про це, повідали «Миколаївські освітяни» на своїй сторінці у Фейсбуці та на третій шпальті нашої газети. І знову: чим не важливий додаток до підручників з історії? Агов, вчителі, ну ж бо, придивіться: в минулому номері – незнайомі загалу відомості про Чорновола, у свіжому – про Аркаса…
Підходить сюди й допис Віри Марущак про те, як у Німеччині приймали дітей України з вокально-хореографічного ансамблю «Зернятка». Ця зустріч з мером міста Гайльбронн видалася естетично-пізнавальною, тобто, теж в ту ж «струю».
Що тоді казати про деякі факти з історії й сьогодення нашого Палацу урочистих подій на вул. Спаській, знайомого чи не кожному миколаївцю! Це по-справжньому цікаво, це повинен знати кожен!
Матеріал про Палац, а також питання на кмітливість від Тетяни Макаронової з нової рубрики «Якщо варить голова» та чергова шахматна задача від Андрія Карпінського прикрасили четверту шпальту. Далі буде…