Цього артилериста 18 квітня зняв фотограф Анатолій Степанов під Бахмутом. 53-річного військового звуть Ігор, він служить у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Якщо придивитися до фото – на грудях видно позивний “Мамай”.
І схожість разюча – порівняйте з народною картиною, написаною понад століття тому, що зберігається в Музеї історії запорізького козацтва на Хортиці. Бракує тільки кобзи.
Козак Мамай – надзвичайно популярний український фольклорний персонаж.
Картини з ним були дуже поширені у XVII–XIX столітті на Полтавщині, Чернігівщині, Харківщині, рідше на Правобережжі.
Мамая малювали на полотнах і стінах хат, на дверях і віконницях, кахлях і скринях. На цих картинах козак із чубом сидить, схрестивши ноги, із кобзою чи бандурою. Поруч – кінь, дуб і предмети, що мали велике символічне значення: зброя, прапор, люлька, штоф із чаркою тощо.
Козака сприймали як оборонця, захисника. Він символізував мужність і готовність до боротьби, швидкоплинність життя і мрійливість.
У часи, коли запорозького війська вже не існувало, ці картини сприймалися як пам’ятник героїчному минулому.
Дослідники кажуть, що таким чином народ канонізував козацтво: картини з козаком-бандуристом нерідко висіли поруч з іконами. Як сформулював мистецтвознавець П. Білецький: “Козакам-мамаям не вклонялися і не молилися як іконам, але їх шанували як своєрідні пам’ятники героїчним часам”.
Фото – Анатолій Степанов / Getty Images, UNIAN.