Сумна звістка. Пішов з життя миколаївчанин Дмитро Радулов (1958-2025). Господь наділив його багатьма гідними рисами, з яких найкращі – любов до людей та золоті руки будівельника. У десятках будинків в Миколаєві, Херсоні та інших містах України вкладений його труд, фахові знання, позитивна енергетика. «У нас є багато фахівців, після яких треба «переробляти». А після Дмитра ніколи нічого не треба було переробляти. Завжди зроблено швидко, якісно, на совість», – так говорили колеги-будівельники.
Золоті руки, які вміли виконувати будь-яку роботу, та світла голова, велика відповідальність за кожний свій крок і безмірна скромність – таким залишився Дмитро Радулов у спогадах близьких та знайомих людей.
Для молодих будівельників він був своєрідним учителем – новачки приходили подивитись на його роботу, звертались за порадою та допомогою. Та й не тільки новачки.
У трудовій книжці – всього два записи. Місця роботи: СМУ-2 та «Техстрой-99» – відомі та поважні миколаївські будівельні організації. Після трагедії на Чорнобильській АЕС він поїхав будувати житло для постраждалих жителів Чорнобиля… чотири роки свого життя присвятив цій справі. Працював на будівництві Миколаївського глиноземного заводу, об’єктів на підприємстві «Зоря»-«Машпроект», вклав частину своєї праці у зведення великих супермаркетів в місті, офісних та житлових будинків.
Для редакції «Вечірнього Миколаєва» ця втрата теж виявилась болючою. Ми добре знали і поважали Дмитра – чоловіка нашої колежанки Світлани Радулової, яка багато років була заступником редактора міської газети. Знали його тільки з найкращого боку. Вони були разом 42 роки, виростили красиву, розумну доньку Вікторію.
Сімейна пара – Дмитро і Світлана – являли в цьому житті ніби одне ціле. Якщо вірити у те, що «шлюби укладаються на небесах», то у них був саме такий шлюб. Сьогодні на сторінці фейсбуку Дмитра на згадку залишився щемливий допис, яким Світлана привітала чоловіка 14 лютого 2024 року – у День закоханих, День святого Валентина.
«Через які випробування ми б не проходили – ти завжди поруч. Неймовірний, добрий, сміливий, терпеливий, мужній. Чого лише ми не пережили за ці роки. Як і кожна родина… Дякую Богу і долі, що ми зустрілися. Я не уявляю, яким могло б бути моє життя без тебе. І я щиро вірю, що ми ще неодмінно відсвяткуємо наше «Золоте весілля»…
Господь управив по-своєму… кажуть, що Він забирає до себе найкращих. А нам на Землі про Дмитра тепер залишаються тільки світлі спогади і світла пам’ять.
Колектив редакції газети «Вечірній Миколаїв».