Український інститут національної пам’яті (УІНП) оприлюднив перелік історичних постатей та подій, що містять та не містять символіку російської імперської політики.
Ці переліки складаються на підставі фахових висновків Експертної комісії. Вони не є вичерпними і будуть доповнюватися даними про осіб та події періодів московського царства, російської імперії, російської держави, РСФРР, СРСР та сучасної рф.
«Основна мета оприлюднення переліків — сприяння органам місцевого самоврядування під час реалізації закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», а також ознайомлення громадськості», – кажуть в УІНП.
В список «імперців» потрапило багато знакових постатей минулої епохи – політики, літератори, воєначальники. Це Петро Багратіон, Іван Бунін, Михайло Глінка, Борис Годунов, Микола Карамзін, Михайло Кутузов, Михайло Лермонтов, Михайло Ломоносов, Модест Мусоргський, , Олександр Пушкін, Іван Сусанін, Катерина ІІ, Іван Тургенєв, сім’я Романових, декабристи. Серед подій — Полтавська битва та Бородінська битви. До списку осіб , які брали участь у реалізації російської імперської політики, увійшли мореплавці та флотоводці, так чи інакше пов’язані з Миколаєвом.
У списку «імперців» флотоводці
Беллінсгаузен Фабіан Ґотліб Тадеус (1778–1852), адмірал, один із першовідкривачів Антарктиди. Його погруддя встановлено на вулиці Адміральській.
Грейг Олексій (1775–1845), адмірал, командир Чорноморського флоту та військовий губернатор Миколаєва і Севастополя. Прожив у Миколаєві 18 років. За його каденції з’явилася знаменита обсерваторія, встановлювалися перші маяки і навігаційні знаки, заглиблювалися фарватери, створювалися перші описи і карти берегів. На місці колишнього звалища над Військовою гаванню з’явився морський (нині Флотський) бульвар, який і зараз прикрашає місто. Пам’ятник адміралу простояв із 1873 року на перехресті вулиць Адміральська та Соборної і до 1922 року, поки його більшовики не переплавили на метал.
Корнілов Володимир (1806–1854), віце-адмірал, у Миколаєві на вулиці Артилерійській зберігся будинок, де мешкав флотоводець.
Лазарєв Михайло,(1788–1851), віце-адмірал, був воєнним губернатором Миколаєва.
Потьомкін Григорій (1739–1793), генерал-фельдмаршал, фаворит Катерини II. Князь вважається засновником Миколаєва, Херсона та Севастополя. Його прах був викрадений за указом путіна у жовтні 2022 року під час окупації Херсона.
Суворов Олександр (1729–1800), російський генералісимус. Був організатором придушень національно-визвольних повстань , зокрема Коліївщини, польського повстання Костюшка, а також депортації кримських християн до російської імперії. На його честь були встановлені пам’ятник та погруддя в Очакові та на Кінбурні.
Ушаков Федір (1745–1817), адмірал. Погруддя флотоводця встановлено біля Миколаївського музею суднобудування і флоту
Петро Шмідт (1867–1906), військовий моряк, учасник революції 1905—1907, один з керівників Севастопольського збройного повстання. Страчений за наказом царського режиму на острові Березань за бунт на флоті.
Реабілітація першого громадянина Миколаєва
Одночасно Український інститут національної пам’яті надав перелік осіб та подій періоду московського царства та російської імперії, об’єкти, присвячені яким не містять символіки імперської політики.
До цього списку, серед інших увійшли: Карл Брюллов, Михайло Врубель, Олександр Герцен, Микола Гоголь, Василь Каразін, Микола Кибальчич, Олександр Купрін, Микола Некрасов, Микола Пирогов, Ілля Рєпін, Антон Чехов, Костянтин Ціолковський.
І тут є постаті, життя і діяльність яких пов’язана з сучасною Миколаївщиною. Справжньою несподіванкою стала «реабілітація» Михайла Фалєєва, першого громадянина Миколаєва, який потрапив під «деколонізацію».
Айвазовський Іван (Ованес Айвазян) (1817–1900), художник-мариніст вірменського походження. Деякі роботи зберігаються в Миколаївському художньому музеї імені В. В. Верещагіна та музеї Очакова.
Аркас Микола (1853–1909), син командира Миколаївського порту і воєнного губернатора Миколаєва. Композитор, поет, фольклорист, громадський діяч, історик, автор першої української опери «Катерина».
Бенардос Микола (1842–1909), український винахідник грецького походження, творець дугового електрозварювання. народився в селі Мостове (колишня Бернадосівка) Вознесенського району.
Даль Володимир (1801–1872), письменник та учений, найкращі роки свого життя – дитинство та юність – провів у Миколаєві.
Дерібас Осип (Хосеп де Рібас і Бойонс) (1751–1800), майбутній засновник Одеси і адмірал мешкав у Миколаєві з 1792 по 1795 роки, коли командував Лиманською веслярською флотилією, що восени переходила до Херсону та Миколаєва на зимування та ремонт.
Каразін Василь (1773–1842) український вчений, винахідник, громадський діяч, автор проєктів ліберальних реформ державного устрою, засновник Харківського університету. Приїхав до сина в Миколаїв, де несподівано помер, тут і похований.
Кобле Томас (1761–1833), генерал-майор російської армії, градоначальник Одеси. Ім’ям Кобле названо курортне Коблеве. Тут він висадив свої перші виноградники на землях біля Тилігульського лиману, які він отримав за військові заслуги.
Фалєєв Михайло, (1730–1792), містобудівник, купець. Брав активну участь у розбудові Миколаєва, зокрема керував будівництвом Адміралтейського собору, кадетського корпусу, магазинів, канатних заводів, вирішенням питання водозабезпечення міста. 1937 року його прах більшовики викинули зі склепу. У 70-роках він був реабілітований. У нинішні часи перший громадянин Миколаєва втратив вулицю Фалеєвську, його пам’ятник прибрали з Флотського бульвару, та ще й зникла статуя з будівлі мерії.
Джерело: НН