Чорноморська сільська територіальна громада Миколаївського району витягнулася вздовж Березанського лиману з півдня на північ. До її складу входять 13 населених пунктів, де мешкають близько 5,2 тис. громадян. Сьогодні на території громади проживають понад 2,8 тис. внутрішньо переміщених осіб, що складає понад 50% від загальної кількості населення! Це один з наслідків повномасштабної війни, яку в лютому минулого року розв’язала путінська Росія проти України.
Великих підприємств в громаді фактично немає. Люди тут протягом десятиліть жили за рахунок сільського господарства та туристичної сфери. Рекреаційна діяльність здійснювалась на території Лагерної коси з її численними базами відпочинку, яка відділяє море від Березанського лиману. Частина населення працює в Очакові та навіть в Миколаєві.
Війна внесла свої страшні «корективи» в життя людей. Частина з них залишилась без роботи. Населені пункти неодноразово зазнавали збитків від ворожих обстрілів. Найбільш активно окупанти обстрілюють морське узбережжя, зону відпочинку з боку тимчасово окупованої Кінбурнської коси. Зараз узбережжя перекрито для доступу, оскільки акваторія замінована.
За словами місцевих, найбільших збитків вони зазнали 9 січня цього року, коли в Очакові внаслідок влучення рашистами вибухнув законсервований склад мін радянських часів. Ударна хвиля потужної сили тоді дійшла навіть до Миколаєва. Годі й казати, що сталося з Очаковом та сусідніми населеними пунктами!
Але ж якби все обмежилося тільки вибуховими хвилями! Ще були блекаути, перебої у електропостачанні, внаслідок чого виходило з ладу електрообладнання, суттєво ускладнилась робота підприємств, установ, порушився звичний уклад життя мешканців громади. Тоді від ударів агресора по енергосистемі лихоманило всю країну. Що тут казати, всі ми добре пам’ятаємо ту важку зиму…
Постраждалого в населених пунктах громади майна, житла, інфраструктурних об’єктів не перелічити. Це дитячий садочок, школа, сільський клуб, де перебувають соціальні установи, поштове відділення, системи водопостачання, електричні мережі, само собою – приватний сектор, де були побиті дахи, вікна. Серед постраждалих об’єктів були і системи водозабезпечення в Чорноморці, Кам’янці, Рівному.
Втім, жити у безладі, на холоді та в темряві ніхто не збирався. Місцеві мешканці проявили неабияку жагу до життя. Незважаючи на повітряні тривоги, «прильоти», відсутність електрики, вони одразу почали відновлювальні роботи, намагаючись якомога швидше повернутися до нормального життя. І, до речі, робили це не самотужки.
– Велику допомогу в питаннях відновлення нам надавали державні та закордонні благодійні організації, – розповідає кореспонденту «ВН» керуюча справами виконавчого комітету Чорноморської сільської ради Анна Капуста. – Я можу багато кого з них назвати. Наприклад, благодійний фонд «Світлі справи» надав нам опори для ліній електромереж. Товариство Червоного Хреста допомогло будівельними матеріалами, БФ «Центр дій Б2» надав обладнання для Пунктів Незламності. Громадська організація «Міжнародна солідарність» допомогла встановити нові башти Рожновського взамін пошкоджених. Міжнародна організація з міграції допомогла глибинними насосами та необхідним насосним обладнанням, сприяла забезпеченню закладів освіти якісною питною водою за рахунок систем зворотного осмосу. БО ACTED також допомогла насосним обладнанням. БФ «Кищенці» допоміг потужним генератором. Чеська організація «Людина в біді» частково забезпечила необхідними матеріалами одне з наших укриттів і зараз розглядає наші запити щодо подальшої допомоги. Польська «Міжнародна солідарність» передала шкільний автобус для діточок. А буквально два тижні тому від уряду Естонії ми отримали генератори потужністю 10 та 5 кВт.
Цей перелік можна продовжувати і надалі. Зокрема в тій частині, яка стосується допомоги не тільки громаді в цілому, але й конкретним фізичним особам. Так, французька організація «Міжнародна солідарність», Благодійна організація греко-католицької церкви «Карітас», громадський рух “Віра, надія, любов” допомогли з виплатами грошової допомоги для вразливих верств населення. Всесвітня продовольча програма ООН разом з World Central Kitchen забезпечували продуктовими наборами та продуктами для приготування безкоштовних обідів пільгових категорій – тих, хто найбільше потребував такої допомоги.
– Наша громада тісно та плідно співпрацює з обласним та районним гуманітарними штабами, – продовжує свою розповідь Анна Капуста. – Підтримуємо постійний зв’язок з керівництвом Миколаївської ОВА, головою РВА Максимом Кашубою. Сподіваємось, на таку продуктивну співпрацю і надалі. Ми безмежно вдячні усім благодійним організаціям, державним установам за надану допомогу. В умовах повномасштабного вторгнення ми змогли забезпечити населення якісними комунальними послугами, освітніми послугами, нажаль поки що в дистанційній формі. Наші люди, особливо незахищені верстви населення, отримали значну кількість необхідної та різноманітної допомоги, на яку ми навіть не сподівались на початку вторгнення.
– Ви шукали всіх цих благодійників чи вони самі виходили на вас? Як був побудований процес комунікацій?
– З районним та обласним гуманітарними штабами, які працюють в тандемі, ми постійно знаходимось в тісному контакті. Що ж стосується інших організацій, здебільшого це вони виходили на нас, пропонували допомогу, проводили огляди, вивчали наші потреби. Але часто бувало і навпаки: ми знаходили фонди та звертались до них зі своїми нагальними потребами. В основному це закордонні, міжнародні організації, з якими ми постійно комунікуємо. Це вже стало частиною нашого повсякденного життя.
– Що вдалося відновити, а що ні?
– Почну з того, що встановлені дві нові башти Рожновського, в Кам’янці проведено частковий капітальний ремонт водопроводу, зараз проводиться ремонт водопроводу в Рівному. В школі вікна частково закрили сендвіч панелями, а інші тимчасово ОСБ-плитами – чекаємо на закінчення війни, щоб тоді вже встановити нові металопластикові вікна. Поступово готуємось до відновлення звичного навчального процесу замість дистанційного, на яке сподіваємось після деокупації Кінбурнської коси. Триває капітальний ремонт дитячого садочку: стелі, несучі конструкції тощо, ремонт пошкоджених частин сільського клубу. Відкритим залишається питання ремонту поштового відділення, поки що немає коштів на фінансування будівельних робіт. Це наше приміщення, «Укрпошта» є лише орендарем, тому його ремонт – це наш клопіт. Взагалі ми націлені на те, щоб зберегти всі відділення «Укрпошти», які залишились в наших селах, і всіляко цьому сприяємо. Бо як може жити громада без якісних поштових послуг?
Тим часом в селі Кам’янка вже облаштована комунальна дільниця. Раніше комунальна техніка базувалася у селі Чорноморка, а від неї до Кам’янки – значна відстань, десь близько 40 км на автівці. Багато ресурсів витрачалося на перегін транспорту. Відтепер матимемо змогу частину техніки для надання житлово-комунальних послуг постійно базувати в Кам’янці. Планується створити нові робочі місця. Частково закуплена техніка, щось мріємо придбати в майбутньому. Навіть війна не завадила реалізації цього проєкту.
Система водопостачання в селі Чорноморка закільцьована і раніше води вистачало на всіх. Але тепер, коли за рахунок внутрішньо переміщених осіб кількість населення значно зросла, постало питання з відновлення однієї з свердловин. Треба виконати роботи з буріння, встановити башту Рожновського.
Великих гуртожитків у громади немає. Тому тимчасові переселенці живуть в квартирах, приватних та садових будинках, орендують вільні приміщенні де тільки можливо. В Чорноморці та Осетрівці, які наближені до Очакова, практично не залишилося вільного житла, дач. Ситуація з обстрілами цього міста загальновідома, і багато переміщених осіб – це саме мешканці Очакова, які оселилися якомога ближче до рідного міста. Але є люди з інших регіонів України – з Херсонщини, Запоріжжя та Кінбурнської коси.
На території громади функціонує будинок для людей похилого віку – одиноких громадян та тих, хто за життєвих обставин залишився на самоті. Підопічні будинку повністю забезпечені харчуванням, одягом, медичним обслуговуванням, мають умови для комфортного проживання, проведення дозвілля. Громада дбає про них, немов про власних батьків. Нещодавно, наприклад, для підопічних придбали нові телевізори.
Втім, Чорноморська громада не лише долає наслідки війни, а й будує амбітні плани розвитку на майбутнє.
– Триває процес розробки стратегії розвитку громади до 2027 року, залучені незалежні експерти, працює робоча група, збираємо дані для аналізу, визначаємо напрямки розвитку, – розказує пані Капуста. – В детальному плані села Чорноморка передбачено будівництво глибоководного порту. Для нас це стратегічний напрямок глобального, так би мовити, рівня. З цього напрямку є певні плани, але доки триває війна реалізувати їх на практиці вкрай важко. Тому зараз ми зосереджуємось на більш «приземлених», але необхідних для наших мешканців питаннях. Це капітальний ремонт систем водопостачання по всім селам, ремонт доріг, відновлення роботи закладів освіти, яке відбуватиметься після звільнення території тимчасово окупованої Кінбурнської коси, з якої, на жаль, досі точаться обстріли. У вже нас розроблений проєкт облаштування опорного харчоблоку однієї з шкіл в рамках реформи шкільного харчування, ініційованого першою леді Оленою Зеленською. Потрібне також розмінування морського узбережжя, оскільки без цього неможлива рекреаційна діяльність, повноцінний туристичний розвиток. Плани є, але також є чинники, на які ми не можемо вплинути.
– Тобто в певній частині своїх планів ви залежні від воєнно-політичної та економічної обстановки в країні?
– Десь так. Наприклад, ми плануємо ремонт певних об’єктів, відновлення туристичної діяльності, але під час бойових дій це складно передбачити. Щоб прискорити нашу перемогу громада надає різноманітну допомогу українським військовим, у нас активно працюють волонтерські організації, посильно допомагають прості мешканці. Але зі зрозумілих причин зараз я не можу розкривати подробиць.
Сільське господарство на території громади навіть під час війни працює майже в повному обсязі. Але та частина населення, яка була працевлаштована на рекреаційних об’єктах, втратила роботу. Тому в цьому році було реалізовано проєкт Державного центру зайнятості щодо залучення до суспільно-корисних робіт громадян, які мають статус безробітного. Таким чином, завдяки тісній співпраці з Миколаївською та підпорядкованою їй Очаківською філіями обласного центру зайнятості працевлаштовано 37 осіб, роботу яких оплачує центр зайнятості.
Життя триває і мешканці громади вірять, що колись воно стане мирним. Але і за часів війни вони намагаються робити все можливе, щоб жити якомога краще, безпечніше та комфортніше.
Станіслав Козлов.