Три роки не мати повноцінного відпочинку на морському узбережжі для мене особисто –жах. Просто не можу уявити собі життя без моря. Короткі минулорічні вилазки до Одеси формально можна зарахувати. Але пляжі відкрили тоді, коли я вже на них не встигала, бо завершилася відпустка.
Клята війна позбавила нас всього, до чого звикли в мирному житті. Скажете, не про те ти думаєш, можна і обмежити свої бажання. Ваша правда. Але, якщо не думати, не мріяти, не радіти, навіщо таке пригнічене життя, в якому я буду виправдовуватися? Вибачте, я на морі. Я не хотіла, не винна, так сталося…
ідволіклися. Отже, мені випадково пощастило. Племінниця Даша з театральним колективом збиралися їхати до Болгарії. Сестра, мама Даші, вирішила супроводжувати доньку. Зняти інший готель, неподалік від місця дислокації «театрального табору». Покликала мене із собою. Адже за номер за одного все одно довелось би платити, як за двох. Та й удвох веселіше. Погодилася.
Ділюся враженнями, цінами, спостереженнями. Доїхати до Сонячного берега, де наш готель, з Миколаєва досить легко. Треба лише забронювати автобусні квитки на потрібну дату та час. Передоплати немає, розраховуєтеся в автобусі. Вартість поїздки на одного з Миколаєва до точки призначення «Слънчевбряг» становить 2300 гривень. Треба пройти український, румунський, болгарський кордони. На митницях затримок не було. В цілому в дорозі провели 16 годин. Гадали, що буде дуже складно. Ні. В автобусі були клімат-контроль, WC, безкоштовні чай, кава, вільний WI-FI, доброзичливі водії. Щоправда, до Миколаєва автобус прийшов із запізненням на годину, що «зробило нерви» і проводжаючим, і від’їжджаючим.
Готель забронювали заздалегідь через популярний інтернет-сервіс. Переживали, що приїдемо дуже рано і нас не заселять. Але, виявилося, що наш номер був вільний, тож із самого ранку ми вже були «в себе вдома», за що велика дяка господарю готелю Джорджу. Як обрали економ-варіант, таким він і був. Головне, не гірше, ніж на рекламній картинці. Сучасні меблі, кондиціонер, санвузол, WI-FI, постійне СВІТЛО! Що ще потрібно миколаївським дівчатам? Хіба що сніданок. Дівчина з Молдови Надя готувала гарні домашні та європейські сніданки.
Вартість такого номера за дев’ять ночей на двох становить трохи більше 20 тисяч гривень. На території є басейн, місця для відпочинку, лаунж-зона. Всього в міні-готелі десь номерів 30, не більше. Познайомилися з дівчатами з Полтави та Чернівців, які відпочивали з дітьми. Зав’язали дружні стосунки з іншими гостями готелю. В місті багато наших, українська мова звучить. Чимало відпочивальників з Сербії, Словакії, Чехії, Німеччини, Румунії, Болгарії.
Як кажуть туроператори, Болгарія зараз дуже затребувана. І ми це зрозуміли, коли вирішили прогулятися ввечері Набережною. Прогулянка нагадала совдепію та першотравневу демонстрацію. Ми просто потрапили в натовп, який нас кудись ніс. Більше я туди ні ногою. Краще подалі.
Стосовно моря та пляжів. Натуральне Коблево. Хіба що берегова лінія поширша, а море чистіше. Ціни на парасольки та за два шезлонги вражаючі. 27 левів (2 леви – 1 євро) за день. Вибачте, ми і на своїй підстілці за безкоштовно можемо полежати. І все ж таки головне – море. Прохолодне, чисте, лагідне. Здійснилася мрія – вдосталь поплавати. Навіть спину попустило, випрямилася. Цього результату я і хотіла досягти, коли зненацька вирушила до Болгарії.
Стосовно цін, смаколиків і різного. Враховуючи те, що сніданку нам вистачало до обіду, слід було вирішити питання з самим обідом та вечерею. Супчики готувала наша готельна подруга Надя. Порція 4-5 левів. Одного супчику вистачало. Вечерю вигадували собі самі. Можна піти до супермаркету та купити вже готові страви. Можна – до кафешки, де з’їсти чогось цікавенького. Наприклад, рибку «цаца» (одеситам це знайомо), або ж калкан чорба (суп з трьох видів риб), чи мідії в паніровці. Нас якось більше приваблювала морська гастрономічна група. Звісно, всіляких ковбасок та інших страв також чимало. Але справжнє болгарське – це томати і бринза. Вісім сортів “пАмідорок” я нарахувала, майже стільки ж скуштувала. Бринза… Навіть не буду пояснювати смаки. Вони божественні. Ціни розраховані на бюджетного та різного споживача. Хочете, аби вам засмажили свіжу білугу, яка плаває в басейні? Немає питань. Ваші гроші – наші риби.
Якщо не переводити все в гривні, то нібито нормально виходить. Якщо переводити, тоді і пиво виявиться дорогим. Пів літри – 4 лева, це два євро, і аж понад 80 гривень. Не переводьте гроші та не витрачайте нерви. І не економте. Скільки взяли, стільки і треба витратити. Є на що. Наприклад, на чудову болгарсько-трояндову косметику. Біля нас був магазин, до якого ми з сестрою кожного разу приходили за новими відкриттями. Це – справжнє трояндове диво.
Взагалі, Болгарія – диво. Такою вона мені здалася. Справжнє відкриття – старовинний Несебр, історична віддушина, райський куточок.
…До війни де я тільки не була! Звісно, обирала 5-зіркові готелі, аби «все включено». Зараз радію тому, що вдалося відпочити в скромному, але душевному готелі, що в Сонячному Березі. Перезавантажитися. Все вдалося. Не гайте часу. Любіть себе і влаштуйте перепочинок. Попереду – все непросто.
Олена Івашко.
Фото автора.